Днем преподобного Ісидора Пелусіотського, що цьогоріч припав на понеділок 17 лютого, у церкві розпочався т.зв. «м’ясопусний тиждень» – увінчаний поминальною суботою та неділею про Страшний суд. Кілька останніх неділь, котрі передують Великому посту, мають на меті фізично та духовно підготувати віруючих до входження в містичний досвід Святої Чотиридесятниці. Формально, саме того дня, тобто в неділю м’ясопусну (23 лютого ц.р), ми припиняємо вживати м’ясо вже до самого Великодня. Але, звісно, основна підготовка християн до посту – передусім духовна, внутрішня.

Першим щаблем такої підготовки є неділя про Митаря і Фарисея. Вона вчить нас ставитись до себе більш критично, не виправдовуватись у гріхах, а приносити Богу щирі плоди покаяння та скорботи. А приклад цьому дає Євангельське читання про двох чоловіків, котрі прийшли молитись до храму. Друга неділя – про Блудного сина. Історією з усім відомої притчі Церква навчає нас справжньому покаянню, котре зможе подарувати людині нове життя з Богом, оскільки лише покаяння здатне повернути нас у люблячі обійми небесного Отця. І третя, остання підготовча неділя, про Страшний суд, ставить перед нашим духовним поглядом неминучість відповіді всіх людей за свої вчинки, думки та наміри. Оскільки Суд Божий – це об’єктивна духовна реальність, яку оминути неможливо, віруючі прагнуть часом Великого посту, милостинею, молитвою та добрими справами очистити свої серця від гріха та скверни. І вже Неділя сиропусна, про вигнання Адаму з раю, розпочинає наш шлях Чотиридесятниці чином всезагального прощенням один одному.

Напередодні неділі про Страшний суд, у суботу 22 лютого, Православна Церква бажаючи віддати належну любов тим, хто не дожив до цього дня, встановила практику молитися за всіх від віку померлих отців та матерів наших, що вже ближче до Суду Божого ніж ми, тимчасово живі.

Церковний устав приписує того тижня певне послаблення в їжі. Скасовано звичні пости в середу та п’ятницю – ще можна вживати м’ясні страви. Тим не менше, маємо пам’ятати, що цей тиждень нам дано саме для того, щоб ми поступово зменшували кількість та якість страв, тим самим поступово входили в практику посту. Так м’ясопуст вчить нас поступово відмовлятися від м’яса, а сиропуст – від молочних продуктів.

Натомість досвідчені духівники знають, що за цей час чимало християн намагається зробити щось протилежне – замість зменшення порцій вони наче «запасаються» м’ясом на всі 40 днів, а відмовляючись від молочних продуктів влаштовують гулянки та «масляні», де обов’язково повинні запхати в себе величезний стос сирників та млинців. Тож краще всього, поводитись розважливо та стримано. Так, щоб церковні традиції приносили там лише користь для душі та тіла.