ПРО КМДА І ГРУШЕВСЬКОГО

Стояла позаминулої ночі з людьми на барикадах на Грушевського. Знаю, як тяжко вони сприйняли віддавання того, що дісталося їхньою кров’ю. Не випадково того вечора ненадовго знову запалали покришки.

Люди кляли політиків і пропонували власні плани дій, які я тут озвучувати не буду - а раптом їх ще доведеться реалізовувати? - але, повірте, це дуже рішучі люди і сміливі плани.

«Вони зараз відпустять 30, а візьмуть 300», - у розпачі казали дядьки з чорними, як у шахтарів, обличчями і руками. Багато в чому вони таки мають рацію: адже навіть якщо заручники будуть на волі, а справи проти них закриті - вони ж усі вже переписані. У разі, якщо знову почнуться якісь заворушення, їх похапають першими, незалежно від того, чи братимуть вони у цьому участь. Крім того, якщо будуть нові заворушення, влада неодмінно візьме нових заручників. Якщо це один раз спрацювало - чому б не продовжити милу традицію? І так без кінця.

У хвилини, коли я це пишу, значна група людей продовжує блокувати КМДА, відмовляючись віддавати його владі, поки заручники не прийдуть на Майдан і не скажуть, що вони повністю звільнені від відповідальності.

Особисто я теж тяжко сприйняла рішення віддати адміністрації і зробити проїзд на Грушевського. Це не просто втрата будівель чи територій - це втрата темпу повстання. Тих, хто розмірковував, чи не час вже тікати від Януковича, це гарантовано зупинить.

Час працює на владу. Президентом можна бути скільки завгодно - як мінімум, до настання дати президентських виборів. А Майдан - чим довше стоїть, тим більше роздратування викликатиме у звичайних працюючих киян. Вони не розуміють, ким треба бути, щоб стільки часу не ходити на роботу. Не розуміють, що, по-перше, далеко не всі активісти Майдану перебувають на ньому третій місяць, що йде певна ротація. Не розуміють, що якщо хтось безробітний - це не обов’язково людина нижчого гатунку. Не розуміють, що когось хамовлада могла так дістати, що він будь-яку роботу покине і нову не шукатиме, поки оця паскуда в кріслі.

Штука в тому, що весь цей час на лідерів опозиції сильно тиснули західні політики, вимагаючи припинення силових дій і розблокування адмінбудівель. Для Заходу необхідно, щоб ситуація в Україні утримувалась у політичній площині, інакше вони не зможуть мати на неї вплив. Бо це тільки кремлівські тролі переконують себе й інших, що в Україну ось-ось увійдуть натівські війська. Ніяк військ НАТО тут не буде. А от Путін після закінчення Олімпіади міг би влізти.

Як тільки Україна знову розвернеться у бік Європи, Росія оголосить нам блокаду. І тут без допомоги Заходу навряд чи обійтися. Бо повно народу на Сході залишаться без роботи. Можна не продовжувати.

Опозиційні політики погодились віддати адмінбудівлі і частково розблокувати Грушевського не стільки з міркувань гуманізму (щоб врятувати заручників), скільки для того, щоб показати Заходу, що вони договороздатні. Тому що і Путін, і Янукович весь час переконують, що лідери опозиції у дійсності не керують діями протестувальників, отже, домовлятися з ними про щось не має сенсу, бо їхні обіцянки не будуть повстанцями виконані.

Між іншим, мені передавали з тюрми думку самих ув’язнених заручників. Вони, у більшості, зовсім не хотіли виходити на волю такою ціною - крім, можливо, тих, кого справді загребли випадково. Заручники ладні були посидіти ще місяць-другий, але потім уже не просто вийти на волю, а з деким помінятися місцями.

Отже, нелюдськими зусиллями, умовляннями, поступками і хитрощами політики переломили волю простих людей з Майдану і виконали свою частину угоди Закону про амністію. Продемонстрували, що за їхнім рішенням Майдан виконає те, чого більшості повстанців явно не хочеться.

Виконали, до речі, доволі хитро, за що їм респекти - так само, як влада відпускає людей таким чином, щоб будь-якої миті їх можна було захопити знову - так і опозиція віддає вулиці і будівлі так, щоб у разі чергової брехні влади їх можна було миттєво повернути. Щоправда, щось мені підказує, що цю хитрість вони проявляють не через владу, а через Майдан - на інше люди б не погодились.

Завтра, у понеділок, під час зустрічі Кличка і Яценюка з канцлером Меркель, багато що вирішиться. Опозиція і Майдан виконали свою частину угоди. Тепер ми побачимо, чи Захід виконає свою. Якщо ми знову почуємо балачки про стурбованість, а не конкретні цифри і дати допомоги - значить, озиратися на Захід немає сенсу, втрачати нема чого і треба переходити у наступ.