Я мчала з лікарні, де окрім іншого провідала хлопців, яких вчора вивозила з антимайдану, де іх до напівсмерті побили беркут і титушки. В ВР призначена зустріч з делегацією ПАРЄ.

Після лікарні, де медики боряться за життя важкотравмованих, де кияни стоять у волонтерській черзі - допомогти, я потрапила в іншу реальність. Беркут щасливо співіснує з титушками, які блукають Маріїнкою, нагодовані департаментом надзвичайних ситуацій, під охороною озброєних силовиків.

Вони як рідна сім'я, одна мова - лайка, одні жести - непристойні, одна ненависть - Майдан, одна любов - Янукович.

Намагалася психологічно відмежуватися від цієі картинки, щоб не заводитися. І тут, прям перед ВР я закипіла - доблєсна беркутня і вв-шники розважалися тим, що підпалювали прапор сотні самооборони Майдану.

Під гигання своіх, бо я не знав, хто в чиї костюми зараз рядиться - титушки в ментовські чи навпаки, менти одягають адідаски і беруть бити.

Я бігла до їх автобуса і кричала: віддайте прапор. Вони сховалися в автобусі, показуючи мені звідти непристойні жести. А їх друзі - ментушки гиготіли навколо. Урядовий квартал - в облозі тих, хто і є головною опорою цієі влади - гопників і гопників в погонах.