Свого часу Печерським судом з Олександра Попова було знято не лише всі звинувачення, але й зроблено все, аби «відбілити» його біографію. Подібні старання влади можна оцінювати як сценарій з працевлаштування Попова. Але про все по порядку.

Печерський районний суд м. Києва, на підставі закону «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання особи з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», своєю Ухвалою звільнив Попова Олександра від кримінальної відповідальності за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України. Дані статті передбачають покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 8 років, з правом займати посади до трьох років та накладання штрафу від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів.

Зараз уже можна чітко констатувати, що недотримання загальних принципів нормотворення при прийнятті даного закону призвело до його хаотичного застосування судами та працівниками прокуратури щодо визначеного кола осіб. Таке враження, що законопроект мав на меті внести дисбаланс в існуюче кримінально-процесуальне законодавство. Окрім цього не зрозуміло, як правильно кваліфікувати даний закон: це окремий правовий акт чи акт амністії. Відповідно до ст. 7 Закону, застосовувати його як Закон України «Про амністію» ми не можемо, що, зокрема, прямо випливає з його назви. Тобто ми маємо справу з документом, який фактично створено всупереч спеціальним законодавчим актам у сфері кримінального законодавства та створює певну колізію.

Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину, і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння.

Суд всупереч загальним засадам кримінального провадження просто звільнив Олександра Попова від невстановленої кримінальної відповідальності, при цьому не встановивши попередньо наявність його вини у вчиненні кримінального правопорушення або її відсутність. Одночасно саме кримінальне провадження закрито не було – воно залишається відкритим, і особи, що вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені та не покарані.

Слід наголосити, що згідно зі статтею 44 КК особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зміною обстановки, закінченням строків давності.

З вказаної ухвали Печерського районного суду відомо, що Попов до суду не з’явився. Також залишається відкритим питання, чи надав він свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності, яка б можливо автоматично свідчила про формальне визнання чи можливо невизнання ним вини у вчинені ним злочину. Залишилось відкритим питання, чи доведена його вина у перевищенні службових повноважень за розгін Євромайдану у ніч на 30 листопада. Також не відомо, чи було встановлено у даному кримінальному провадженні потерпілих, яким заподіяно шкоду, оскільки, звільнення від кримінальної відповідальності, не виключає відшкодування їм збитків. Якщо ці особи встановлені, то чому були відсутні на судовому засіданні. Тому залишається невизначеним питання, чи повинен Олександр Попов відшкодовувати збитки, що були заподіяні даним кримінальним правопорушенням? У справі «амністованого» екс-очільника КМДА більше запитань, аніж відповідей.

Водночас, Печерським судом не приймалося запобіжного обмеження у вигляді відсторонення Попова від займаної посади, а навіть якщо б і приймалося, то даною ухвалою було б скасовано.

Без сумніву можна констатувати, що суд своїм рішенням, разом з працівниками прокуратури, фактично в порушення норм чинного законодавства, оскільки Закон «Про усунення негативних наслідків…» суперечить низці положень Кримінально-процесуальному Кодексу, забезпечив Попову імунітет від будь-яких подальших розслідувань щодо розгону Євромайдану. У результаті зникає процесуальна можливість встановити причетність Попова до подій в ніч на 30 листопада та встановити наявність чи відсутність в його діях складу злочину.

Тобто, на сьогодні, Олександр Попов як особа «з чистою біографією» може спокійно поновитися на посаді Голови КМДА (на підставі Указу Президента або за рішенням суду) або ж бути призначеним на будь-яку іншу посаду у владній структурі. Головне ж питання – хто винен у розгоні демонстрантів 30 листопада – залишається нез’ясованим.

Кримінальне провадження залишається відкритим. Однак, яким чином слідчі органи планують проводити подальші слідчі дії, якщо головні підозрювані по справі звільнені від кримінальної відповідальності? А щодо Попова, то навіть не з’ясовано його причетності до вказаних подій? Риторичне питання.

Таким чином, вільне трактування судом Закону «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання особи з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» фактично унеможливило не тільки покарання винних у розгоні протестувальників на Майдані Незалежності, але й зробило неможливим та таким, що втратило сенс проведення подальшого досудового розслідування по даній справі.