Протягом останніх років вітчизняні можновладці у своїх численних промовах неодноразово згадували про необхідність поліпшення інвестиційного клімату в Україні, заохочення іноземних інвесторів до вкладення фінансових ресурсів у вітчизняні галузі народного господарства. На жаль, гасла вітчизняних псевдореформаторів не отримали практичного втілення. Більше того, Україна у численних міжнародних рейтингах інвестиційного клімату скотилася до рівня військових диктатур африканських країн.

Усвідомлюючи актуальність цієї проблеми для української економіки, я провів наукове дослідження різних її аспектів, у тому числі і в розрізі інвестицій фізичних осіб нерезидентів. Обираючи оптимальну економіко-правову модель, яка б заохочували іноземних інвесторів вкладати фінансові ресурси в економіку України, я використовував досвід інших країн й отримав для себе несподівані результати. У цій публікації розглянемо деякі аспекти інвестиційної діяльності на території Республіки Кіпр.

У свідомості пересічного громадянина республіка Кіпр, окрім теплого Середземного моря, пам’яток античної доби, ототожнюється із своєрідним фінансовим Граалем, магічними властивостями якого прагнуть скористатись як успішні вітчизняні бізнесмени, так і маститі державні мужі, а також патріоти різної спеціалізації. Конвертувавши державницькі, патріотичні гасла у бажану матеріальну форму - папери з водяними знаками із зображеннями покійних північноамериканських президентів, представники політичної еліти гуртуються у своєрідні ключі та вирушають до фінансового вирію.

Кінцевим пунктом призначення міграції конвертованих грошових знаків є «тиха гавань», у якій і осядуть заощадження, здобуті виснажливою працею на вітчизняних теренах. Республіка Кіпр у цьому сенсі і є тією «святою» землею, яка так вабить українських політичних та ділових конкістадорів.

Здавалося б, що внаслідок успішних транзакцій грошові кошти, опинившись на території країни, яка славиться своїм ліберальним ставленням до іноземного капіталу, перебувають у цілковитій безпеці.

Проте - це не так. Інформаційні повідомлення, що надходять із цієї острівної держави, викликають сумніви в істинності формули: посада — гроші — Кіпр, яка набула сакрального змісту для наших політико-патріотичних трударів.

На тлі численних фахових коментарів про переваги податкової системи Кіпру, спрощений характер реєстрації компаній у цій країні, лідерство «кіпрських» капіталів у корпоративних позиках українських підприємств залишається непоміченою така важлива етична складова як порядність та надійність кіпрських зіц – керівників у новостворених компаніях, а також місцевих адвокатів, що опікуються іноземними інвестиціями. Неперебірливість та поспішність у виборі місцевого управлінця та адвоката може обернутися фатальними наслідками для довірителя і, відповідно, його фінансового капіталу.

Останнім часом, європейська преса та всесвітня павутина рясніє численними повідомленнями про випадки шахрайства, фінансових махінацій, які вчиняють кіпрські адвокати, зловживаючи довірою своїх клієнтів.

Зокрема, як відмічає газета Finansial Mirror, придбання нерухомості на території Кіпру перетворюється в ризиковану операцію, оскільки місцеві адвокати, активно співпрацюючи із недобросовісними забудовниками, вводять в оману своїх клієнтів залишаючи останніх без коштів та нерухомості. Більше того, деяких клієнтів, переважно вихідців із пострадянських країн, що вирішили боротися за своє майно, кіпрські адвокати успішно запроторюють за грати.

Наприклад, суспільний резонанс викликала історія потерпілої від шахрайських дій кіпрського адвоката – громадянки Великобританії. Укладаючи договір про придбання будинку, мешканка туманного Альбіону, скористалася послугами кіпрської юридичної компанії. Результати юридичної допомоги не забарилися – леді втратила 200000 євро, оскільки її повірена особа (адвокат), зловживаючи своїми повноваженнями, перепродав будинок третій особі. Подальший розвиток цього конфлікту засвідчив, що кіпрські адвокати не лише надзвичайно вільно ставляться до власних зобов’язань перед клієнтами, але й не переобтяжують себе різного роду морально-етичними забобонами. Так, вислухавши від клієнтки цілком обґрунтовані претензії, адвокат плюнув її в обличчя…

Звісно, що від негідної поведінки адвоката не застрахована жодна правова система, у тому числі і наша, адже ще із часів Шекспіра негативний образ адвоката як здирника та шахрая, що паразитує на проблемах нещасних людей, назавжди укорінився у суспільній свідомості.

Наступний приклад із практики діяльності кіпрських правознавців додає ознак демонічності до негативної палітри цього образу. Так, в мережі інтернет жваво обговорювалася невтішна історія російського бізнесмена, який скористався послугами відомого кіпрського адвоката Андреаса Софоклеуса, що виконував послуги номінального директора у компанії «ТТ». Викладаючи у статті «Я приобрел компанию у Андреаса Софоклеуса» сагу взаємовідносин із Софоклеусом, невдаха росіянин розкриває юридичну технологію здирництва та шахрайства, апробовану на ньому цим дипломованими кіпрським джентльменом удачі. Загалом, алгоритм дій Софоклеуса не виходить за рамки усталеного уявлення про шахрайство, як протиправний спосіб заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою чи введення в оману. Спочатку Софоклеус, запевнив російського клієнта у тому, що останній буде розпорядником рахунку, а він лише секретарем, тобто виконуватиме формальні функції. Ситуація кардинально змінилися після того як на рахунок компанії «ТТ» перераховано контрагентом велику сум коштів.

Раптово в кіпрський банк надійшла претензія від третьої юридичної особи із вимогою заблокувати операції на цьому рахунку. Як згодом з’ясувалось, в якості представника третьої юридичної особи виступив колега та близький знайомий Софоклеуса – адвокат Пітос.

Вважаючи вищезазначені обставини непорозумінням, російський підприємець звернувся до керівництва обслуговуючого кіпрського банку, але останні відмовились надавати будь-яку інформацію та повідомили, що проводитимуть переговори лише із Андреасом Софоклеусом.

Ось тут росіянин і усвідомив, що пастка закрилася. Розмова із Андреасом Софоклеусом лише підтвердила обґрунтованість цього висновку. Кудись поділась удавана дружелюбність Софоклеуса. Єлейний голосок адвоката дивним чином перетворився у різкий та агресивний. Діалог клієнта та адвоката нагадував сюжет фільму «Весілля в Малинивці», у якому актори майстерно імітували справедливий поділ майна: 25% коштів росіянину, а 75 % Софоклеусу і Пітосу. Воістину кіпрська щедрість!

Звісно, що рідна слов’янська душа не могла стерпіти такого брутального приниження зі сторони спритного ділка і цілком справедливо прагнула матеріальної та моральної сатисфакції. Правозахисна діяльність росіянина достроково закінчилась …. у кіпрській в’язниці! Виявилось, що на тюремних нарах сонячного Кіпру сформувалась справжня російська діаспора, представники якої необачно скористалися послугами адвоката із поетичним прізвищем – Софоклеус.

Схема прищеплення нашим одноплемінникам відчуття спорідненості із пенітенціарною системою Кіпра на диво проста. Якщо ошуканий інвестор намагається боротися із шахраєм адвокатом, то останній звертається із заявою до місцевих правоохоронних органів із заявою про вчинення своїм клієнтом злочину, наприклад, замах на викрадення Ноєвого ковчегу. Цієї заяви досить для того щоб запроторити невдячного клієнта за грати.

Подальша доля автора статті «Я приобрел компанию у Андреаса Софоклеуса» губиться у нетрях неосяжного інтернет простору і, на жаль, невідомо, чи вдалося йому вибороти кіпрську правду.

Натомість Андреас Софоклеус та його юридичні пташенята, що вгніздилися в однойменній юридичній компанії, прикрашають своєю присутністю шпальти місцевих кіпрських газет і налагоджують міжнародні відносини, у тому числі на теренах нашої неньки України. Наприклад, місцеві ЗМІ висвітлювали подвижницьку соціальну місію партнер Софоклеуса - Андреаса Марангонаса, який під егідою ПАТ «Приватбанк» пофарбував кілька табуреток у школі м. Лімассол Saint Gerge of Havouza.

Деякі із цих публікацій дають уявлення про систему цінностей, які опанували свідомість одного із успішних адвокатів Кіпра – Андреаса Софоклеуса.

Так, в інтерв’ю російськомовному виданню «Вестник Кипра» із назвою «Поначалу я танцевал сиртаки в минском ресторане», Андреас Софоклеус описує тернистий шлях до вершин юридичної кар’єри. Структурні частини цього інтерв’ю сформовані у розділи із лаконічними, але промовистими заголовками. Приміром, у розділі «Социализм – это бесплатное пиво плюс поцелуи красавиц» авторитетний адвокат із ностальгією згадує найбільш яскраві епізоди перебування у Мінську, де навчався на підготовчому відділенні. Серед здобутків за цей період Андреас Софоклеус виділяє не позитивні оцінки із навчальних дисциплін, а романтичні пригоди. Зокрема, Андреас Софоклеус відтворює в пам’яті епізод, коли він ошукав сутенера із радянської Білорусії і не розрахувався за поцілунки «сестрички», а потім героїчно тримав оборону в гуртожитку. Оце справжній герой, оце розмах душі, оце чистота правосвідомості...

Екстраполюючи яскраві спогади минулого на рутину сучасного буття, в інтерв’ю Андреас Софоклеус підкреслює власну ментальну спорідненість із російською душею, заснованій на єдності гастрономічних вподобань - любов’ю до горілки, оселедців, чорної і червоної ікри. Але навіть у цих споминах проявляється ділова хватка та швидкість реакції кіпрського діяча права, а саме: «Я бывал на Сахалине, стоял прямо в реке, голыми руками собирал горбушу, ел икру ложками».

І, нарешті, Андреас Софклеус збагатив загальнолюдську скарбницю уявлень про феномен російської душі власним висновком: «Водка в Росси – движущая сила. Руские – очень душевне люди. Не все, конечно, но большинство».

Останнє логічно пояснює причини виникнення конфлікту між Андреасом Софклеусом та росіянином - учасником компанії «ТТ» - останній ввійшов до категорії не душевних росіян, адже блюзнірством було не погодитися з отриманням 25% власних коштів.

Узагальнюючи огляд зарубіжної преси, хочу застерегти вітчизняних бізнесменів від сліпої віри до іноземної правової системи, оскільки у кожній сім’ї знаходиться свій софоклеус….

trohimogn