Кримінал, який керує країною, скоро піде і на його місце прийде нове покоління, яке викоренить «пасивність і рабську байдужість» у українців.

Про це у коментарі сказав літератор, дисидент Євген Сверстюк, говорячи про 21 рік незалежності України, пише switluy_spogad.

«Чуда не сталося, хоча чудо падіння імперії – це було чудо велике. Але після проголошення незалежності все залишилося на своїх місцях – ті самі установи, ті самі люди, та сама школа, і та сама тенденція до занепаду всіх форм життя. В результаті чого і впало СРСР», - наголосив він.

Сверстюк додав: «Проголошення незалежності не змінило землі і не змінило людей. І це треба пам'ятати – з якої чорної, небезпечної ями ми вийшли і  тільки після цього відмірювати, що ми здобули за той час».

«По-перше, ми вийшли із зони страху і переляку. Ми вийшли із зони доносів і сексотів, ми вийшли, по суті, з рабства, організованого Кремлем. І  в тому розуміння ми отримали якийсь простір для дії, для діяльності і творчості людей. А от яких людей ми мали, яких ми людей втрачали, от з цього балансу треба і виходити: що нам вдалося», - наголосив він.

Сверстюк запевнив, що не зважаючи на те, яка зараз влада в Україні, її змінять інші люди з нового покоління.

«Нас зараз пригнічує те, що на поверхню життя виходить темний кримінал, який ховався зі своїм украденим при радянському режимі. А потім легалізувався. Але це ще не є життя і не є головні персонажі на арені життя. Це є мухи сезону, потім прийдуть інші люди. Якраз ми чекаємо наступної зміни, яка врахує ці всі уроки, які так тяжко нам далися протягом 20 років», - пояснив він.

«Одні кажуть, що треба так, як водив біблійний пророк – 40 років. Інші відводять менше часу, інші – ще більше. Я думаю, що справа не в часі, а справа в тому, що сучасне молоде покоління наповнило своїм життєвим змістом, своєю мораллю і обов'язком ці всі інституції, яким воно повинно зайнятися. Ми звикли до того, що лібералізм оголосив абсолютну свободу. І та свобода для людини, яка вийшла і з тюремного ярма - дуже небезпечна річ. Це пасивність і рабська байдужість, а  кожна людина повинна в міру своїх сил брати на себе обов'язок і боротися і за своє місце під сонцем,і  за свою мову, і за свою культуру. Бо кожен день життя – це є боротьба», - підсумував Сверстюк.