Ми маємо, по суті, три різних менталітети - «Європейський», «Трипільський» і «Пацанський/совковий». З точки зору чисельності ці категорії, звичайно, не рівні. Останніх два спрямовані у минуле, тоді як перший - у майбутнє.

Характерною рисою «трипільців» є і глибинне відчуття меншовартості, що за відомим психологічним компенсаторним механізмом виливається у гіпертрофоване «українство», аж до тверджень про зверхність українців за кров'ю.

Спрямованість у минуле до певної міри єднає «пацанів» і «трипільців», при чому «пацани» «трипільців» безсоромно використовують.

«Трипільці», в силу свого глибинного відчуття меншовартості з цією роллю погоджуються, хоча й чудово розуміють, що на них чекає у майбутньому, в разі повної перемоги «пацанів».

Як будь-яке узагальнення, це узагальнення кульгає, і, звичайно, не передає всіх нюансів, але ті, хто бував у Спілці на початку 90-х мене зрозуміють.

Такий погляд на психологію українців багато пояснює. Трохи перефразуючи шановного ashnar-lynx: зрозуміло, «чому багато «почвенних» українців так люблять Ющенка і мало не роблять з нього Месію. І одночасно так ненавидять Тимошенко. Бо Юля - міська, більше того, вона є уособлення українства як свідомого вибору, а не за кров'ю, народженням, чи соціальним походженням». (Звідси).

Ті, хто ненавидить Тимошенко, ненавидять не конкретну жінку, а ненавидять все те, що вона, в силу історичних причин, уособлює в суспільній свідомості на початку другої декади XXI століття. Справа тут не в персоналії Тимошенко. Тимошенко, саме така, яка вона є, просто опинилась на лінії конфлікту саме зараз. Приблизно таке, хоча й далеко не настільки емоційне, ставлення до Гриценка, таке колись було ставлення до Терьохіна (не знаю, як зараз). Є ще кілька подібних імен.

Звичайно, «Європейський» менталітет з часом переможе. Йдеться не про конкретний вступ у Євросоюз, а про те, що називається системою західних цінностей. Питання у тому, яким довгим буде цей час у порівнянні з життям людини.

atytarenko