Коли Українська правда вирішила не виносити на першу сторінку блоги кандидатів, мені здалося правильним тимчасово припинити ведення цього блога, щоб не ставити колег у незручне становище. Зараз вирішив написати лише через те, що різні автори і зокрема журналіст Михайло Ткач звинувачують тут Костю у всіх земних гріхах.

Костя – не взірець журналіста для мене. Може колись ним стане. У нас з ним було багато суперечок і часом непрості стосунки. Я публічно у "Телекритиці" сказав, що деякі моменти у його фільмі про тюрму були неетичними, мені довелося вибачатися перед Азаровим за те, що Костя переплутав його кортеж з кортежем Литвина. Було багато інших неприємних моментів у нашій співпраці. Але були і сюжети і вчинки, за які мені було приємно, і за які я Костю поважаю. Він журналіст справді сміливий і талановитий. Я не поділяв бажання Кості балотуватися і сказав йому про це.

Але зараз мені хочеться захистити Костю. Михайло Ткач, якого я теж вважаю талановитим журналістом навмисно або випадково у своєму блозі вдався до маніпуляцій, а це нечесно. Ролик про святкування опозицією Дня незалежності в Одесі змонтовано було, як я дізнався, на одній з місцевих телекомпаній і зовсім не Костею Усовим. Очевидно, що режисер просто змонтував кліп з мітингу, де деколи Костя говорить, а деколи іде на демонстрації. Не бачу тут жодної Костіної вини. Михайло Ткач подає декларацію Усова за 2011 рік, і друкує його цитату про зарплату у 2012 році. Ми справді взяли Костю в штат у 2012 році і я про це розповідав ще до появи блогу Ткача, тому жодної Костіної брехні у цьому немає. У 2011 році Костя співпрацював з нами як студент. Він ще далі продовжує вчитися у КНУ імені Тараса Шевченка і тому часом зникав з ТВі на 2 чи 3 місяці, а потім з'являвся з ідеєю нового сюжету. У 2011 році йому було 22-23 роки. Коли він у нас з'явився, то справді небідно вдягався і їздив на джипі Toyota. На моє запитання про його статки, Костя сказав, що йому ще допомагають батьки, але він мріє максимально швидко стати незалежним. Не бачу тут нічого злочинного, коли тобі 22 роки і ти ще навчаєшся.

Я навмисно відкрив декларації інших журналістів, які балотуються у Парламент. Вони значно старші від Кості. Один із керівників телекомпанії отримував лише декілька тисяч гривень на місяць і утримував за ці гроші сім'ю, відома своєю безкопромісністю колега, яку підтримує журналістське середовище, і я теж, не те що нічого не заробила, а ще й отримала матеріальну допомогу. І що в цьому поганого? Журналісти ж не олігархи, які декларують копійки. Їм можуть допомагати батьки, чоловіки або дружини, інші члени сім'ї. Конкурентами журналістів на виборах у мажоритарних округах, як правило, є місцеві багатії або теперішні чи колишні чиновники. І в цій ситуації мені здається наші колеги – кращі. Так, вони не ідеальні. Як не ідеальні і ті, хто їх звинувачує. Було б непогано, щоб такі критики все ж таки були коректними, зокрема Михайло Ткач.

От щойно зателефонував до мене Микола Томенко і сказав, що ТВі вимкнули у Малині, а зранку представники Нацради наказали вимкнути ТВі у Прилуках і Ніжині. Але про це написати, сказати чи провести розслідування мабуть складніше і страшніше, а ніж докоряти молодому колезі, у якого і так шансів виграти, скажемо відверто, не дуже багато.

А для Кості це буде хорошою школою життя. Тому що за власні помилки кожен з нас повинен відповідати, як і розуміти у якому суспільстві ми живемо.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ