Напередодні псевдореферендуму: жодної сили він не матиме, його результати вже визначені і «намальовані» (за останніми даними 82% підтримки), його не визнає ні Україна, ні світ. 

Щодо далі? Його результатом не стане приєднання Криму до Росії, бо тоді це означатиме фактичну анексію і загрожуватиме перетворити РФ на Північну Корею. Україна зберігатиме війському присутність в Криму, збройні штурми наших військових частин малоймовірні, бо це перетворить півострів на гарячу військову точку і матиме ще гірші наслідки для Росії. 
Що робили росіяни? Вони весь цей час провокували українських військових на застосування зброї, що мало дати чудову картинку, ніби Україна застосувала армію проти «кримських самооборонців». То була провокація «дзеркальної» до Майдану ситуації, коли ми разом з самооброною майдану чекали на застосування армії від Януковича. 

Результат? Жодного. Поки що нам вдавалося вигравати війну нервів. Не варто зриватися й зараз. Там цього чекають. 

Як далі? Після 16-го березня буде 17-те березня, і суттєві санкції щодо РФ, і посилення патової ситуації, коли вартість утримання економічно знесиленого внаслідок всіх подій Криму ляже на російський бюджет, і продовження дипломатичної та інформаційної воєн. 

Чи можемо ми дати відповідь на вторгнення по сухопутному кордону? Абсолютно. В них 80 тисяч військ по всьому переметру. Це не мало, але це половина недільного віча на Майдані). В нас є таки армія і є мільйони, готові боротися, їх зараз мобілізують, і головне - в нас є мотивація давати відсіч. 

Чого вони хочуть? Паніки, зневіри, розхитування ситуації на Сході та Півдні, проголошень сепаратистських рішень, дестабілізації ситуації в Києві через всілякі захоплення та блокування різними самопроголошеними сотнями та секторами, що розкачує ситуацію, підсилює страх на сході і дає картинку для російських телеканалів.

Що можна цьому протиставити? Порядок замість закликів всіх можливих вождів, залізні нерви замість істерики, підтримку армії один одного, готовність до мобілізації, єдність і віру. Бог і правда за нами.