Насмілюсь на неполіткоректні думки по зброї. Тому що зараз модно говорити про те, що необхідно озброювати народ до зубів, і що зрадлива влада, вимагаючи складення незареєстрованої зброї, працює на розшматування країни. Тому це моє кредо буде дико непопулярне, але це - мої власні думки. Із Arsen Avakov я їх точно не узгоджував.

Отже, тезово:

- всім нам відомо, що якщо Росія на нас нападе, нам необхідно буде створювати партизанку. Так от. Досвід УПА нас учить, що вона ефективна тоді, і тільки тоді, коли у неї достатньо зброї. Можна, звісно, відібрати її у наступаючого ворога (і можете почитати в Літопису, скільки життів віднімали рейди на німецькі арсенали, щоб захопити зброю). А можна іще в період «дивної війни» консолідувати всі збройні запаси країни. А це насамперед незареєстрована зброя. Це і є той збройний резерв, який потім буде корисним майбутнім партизанам.

- прибічники тотального озброєння населення насамперед думають, що роздадуть зброю їм. А не враховують, що є іще «дядя Вася», про політичні погляди якого нікому нічого не відомо. Він теж має військовий квиток. Він теж прийде за зброєю. А потім в наступну годину поверне її проти нас. На людині ж не написано, що вона «за Вялікую Рассєю». Можна, звичайно, сказати, що із ним розберуться інші озброєні люди, але це технічно означає, що в країні почнеться вулична війна... а цього тільки очікує Росія, щоб перетягти на свій бік світову спільноту, і стати Великим Миротворцем.

- можна сказати, мовляв, «ат, нащо нам та Европа, вона зрадлива і ваще». Прибічникам такої точки зору змушений нагадати, що йдеться не про війну із співрозмірним супротивником, а із ядерною державою, на чолі якої стоїть явно психічно нездорова людина. Вийти проти неї в гордому одинацтві можна, але це буде героїчне і безглузде самоубивство. Можливо, про це колись складуть тужливу пісню. Але нам потрібні не пісні, а результат. А він потребує максимально можливої кількості союзників. Зараз, завдяки цій «зрадливій владі» у нас союзником - весь цивілізований світ. Вони виграли для нас цю дипломатичну війну.

- також хотів би окремо сказати прибічникам «валити цю зрадливу владу». Я уже тут розповідав про гіркий досвід грузинської «Мхедріоні», та, мабуть, не всім воно видається переконливим. Поясню інакше, в світлі попередньої тези. Ось ви повалили «цю зрадливу владу». А потім встане питання вашого визнання світом. Думаєте, визнають? Дзуськи. Це ціла процедура, протягом якої ви будете поза законом. Що тут же використає Росія, щоб кинути свої танки на «територію без легітимної влади». І на цей раз ми виявимось в гордому одинацтві. Далі див. вище. Так що зберігайте терпіння. Ще встигнете і владу повалити, і самі прийти до влади.

- озброєння парамілітарних угруповань в Криму ніяк не означає, що треба негайно видати і у нас кожному по калашу і гранатомету. Ми що, уже зібрались громадським ополченням воювати в Криму? Чи ми повинні мавпувати маріонетковий уряд Аксьонова, і перетворювати країну на великий аттракціон для любителей міських перестрілок? Зате таке озброєння означає іншу річ. Що скоро планується виведення кадрових російських військ. Натяк зрозуміли? А після 24 числа всі озброєні підрозділи знаходяться поза законом. Натяк номер два зрозуміли?

- багато хто уже ропще, що новоутворена Національна Гвардія підпорядкована МВС, а інструкторами виступають силовики, яким істинним патріотам підкорятись не за поняттями. Тут можна пригадати досвід Червоної Армії. Мало кому відомо, але 23 лютого 1918 року - це день поразки РККА. Солдати просто перестріляли «царських воєнспеців», бо ж не по понятіям їм підкорятись, і вибрали собі за очільника «свого і незалежного» Павла Дибенка. Так от цей Дибенко мало того що ганебно програв в кілька разів меншому війську, так ще й драпав так, що його потім аж за Уралом заловили. На жаль, іноді треба учитись у тих, хто раніше ловив і бив. Зціпивши зуби.

Переймаючи тактику, стратегію і всі найкращі прийоми. Потім ви займете їх місце і станете кадровою армією. Не буває так, щоб солдат зразу став генералом - ось перед вами досвід Дибенка. Окремо зауважу, що Нацгвардія зразка 1990 року була підпорядкована Верховній Раді (а ми знаємо, що там регіонали будуть пробувати блокувати будь-які дії), а зразка 1995 року - президенту (а Турчинову навряд чи хтось довіряє). Так що підпорядкування структурам МВС - це найкраще із можливого.

- окремо я не можу зрозуміти, чому новими кумирами громадськості стали Гриценко і Арестович. Це тому, що вони кажуть вам речі, які ви хочете чути? Що треба всіх до зубів озброювати і негайно воювати із російськими загарбниками? Так я вам змушений нагадати, що і Гриценко і Арестович у вирішальні моменти Майдану були там ВІДСУТНІ. Особливо це стосується дуже великого полковника Гриценка, який громогласно обіцяв домовитись із силовиками, але не тільки не домовився, а й навіть не зміг організувати загін озброєних людей, як обіцяв. Зате Аваков і Парубій були на Майдані, стояли нічні варти, вигрібали триндюлів від ментів. Це що, продовження політичної амнезії - коли тих, хто робив справу, забувають, а на транспарант піднімають «непричетних героїв»? Ну так і результат буде той же.

Десь так. Вибачте, що не говорю того, що хочете почути.

По арештам в Харкові я попросту не готовий говорити. Я не бачу там єдиної картини, тому що пояснення Авакова я не бачив, а сьогодні вже Правий Сектор відхрестився від автоматників там. А поки я не зрозумію, хто там кому Берунда, я говорити не збираюсь.