Отже, сьогодні де-факто Крим остаточно став окупованою Росією територією. При чому Росія це не просто визнала. Вона цим показово пишається. Проте у виступі Путіна перед Федеральними зборами було три значно важливіших меседжа, ніж проста констатація того факту, що Крим анексовано. Ці месседжі були спрямовані до України, до світового співтовариства і, головне, всередину російського суспільства.

Україні Путін дав зрозуміти, що невиконання волі Кремля матиме подальші наслідки для територіальної цілісності. «Українська влада має бути сама зацікавленою у відстоюванні інтересів російського населення», – заявив російський президент, додавши, що це єдина запорука суверенітету, стабільності і територіальної цілісності нашої країни.

Фактично, це пряма вимога «лягти» під Кремль із погрозою подальшого застосування випробуваної силової тактики в разі відмови. Складовими підкорення, за Путіним мають стати забезпечення культурних прав і політична стабільність. У перекладі це означає вимогу погодитися на культурну і політичну експансію через офіційну двомовність і федералізацію.

Усьому іншому світу Путін намагався продемонструвати, що вважає Україну зоною виняткового російського впливу, яку РФ збирається відстоювати за будь-яку ціну. Думка українців, за цією логікою, тут є зайвою. «Ми все одно не зможемо один без одного», – із вуст російського керівника прозвучала в стилі «куди ж ви дінетеся».

Що ж до міжнародного визнання, воно також не є важливим для Путіна. Бідканням про небажання Заходу чути позицію РФ та недолугими порівняннями анексії Криму із ситуацією у Косово і навіть Лівії Володимир Володимирович показав, що керуватиметься не міжнародним правом, а винятково власними уявленнями про історичну справедливість, яку він начебто і відновлює. Додаткове підтвердження цьому – слова про те, що російський народ, виявляється, нібито є найбільш розділеним народом у світі.

Проте головним месседжем Путіна стали його слова до власного народу і власних підлеглих. По-перше, за неназваними опитуваннями, що ними оперував російський президент, 95% населення РФ вважають, що їх держава має захищати співвітчизників за кордоном, понад 80% переконані, що Росія має робити це навіть попри погіршення стосунків з іншими державами.

Інакше сказане можна прочитати: мою політику підтримує абсолютна більшість людей всередині країни, тож моїй владі і рішенням треба підкорятися попри санкції і невдоволення. Фактично, це месседж до власного оточення, демонстрація того, хто є в Росії національним лідером.

Загалом, Путін показав, що не збирається зупинятися, незважаючи ні на що. Тож тепер слід чекати на відповіді Володимиру Володимировичу: від України, світового співтовариства і, головне, від самих росіян.