З розумінням ставлюся до вимушених скорочень моїх надто великих текстів, але цього разу скористаюся можливістю через блог дати нецензурований варіант відповідей на болючі питання про Україну в нас і нас в Україні... Ось тут варіант газетний, тобто скорочений,а далі вже моя повна версія. Приємного читання! Вибачте за надто депреснякові роздуми, але вже задовбався «гімно у папірчики завертати»... Блог має бути правдивим!

1. В далекому 1987 році, у Львові, коли в Українській Гельсинській Спілці розпочинав свою політичну кар`єру, навіть припустити не міг, що за чверть століття на території недодержави під назвою «Україна» буде керувати та ж сама комуністично-комсомольська кліка, проти якої ми тоді боролися, – хіба додатково озброєна продажними судами, мафіозними злочинцями і корумпованими «правоохоронними» органами. І справа навіть не в цій так званій бидло-еліті. Я відповідаю за свої слова, бо журналіст і знаю, про що кажу. Проблема глибше – проблема у неможливості наповнення оболонки під назвою Україна реальним змістом. Якось незатишно відчувати холодок і паніку на серці, коли усвідомиш, що немає незалежної України. Бо немає незалежного Українця і саме звідси всі наші проблеми.

Судитиму по собі. Я не почуваюся незалежним громадянином, я не сподіваюся на захист держави, я не вірю у демократичну зміну теперішньої бандитської влади на якусь адекватнішу і тому я свідомий того, що за рік-другий проекту колишньої партноменклатури під назвою «Україна» настане крах. Бо недостойними проголошена і ницими керована! Ну чесно – не вартує рагульське бидло, яке готове за 200-500 гривень продати свій виборчий голос, нормального захищеного життя у нормальній країні! Цим і відрізняється Народ від Населення! А тому – кров неминуча. Запитайтеся при нагоді у кількох ще живих ветеранів УПА, які прозябають на мінімальну пенсію, невизнані у державі, за яку воювали – вони підтвердять! Заперечать хіба обвішані ювілейними брязкальцями ветерани НКВД і КГБ, які розкошують на багатотисячні пенсії від держави Україна, проти якої вони все життя щиро боролися.

Про так звану «укрсучеліту» (українську сучасну еліту) не буду говорити – вона сама про себе непереборно поширює по світах гірку правду – про свою тупість, жадібність, невихованість, недолугість і непатріотичність. Незалежно від політичного забарвлення. Вже навіть не дивно з простих людей, які бідують, але знову голосують за провладні антиукраїнські політпроекти.

Боляче усвідомлювати, що найрозумніші та найініціативніші громадяни масово емігрують чи готуються емігрувати за кордон. Вони вже не повернуться сюди, в цей безлад і хаос. Страшно, що у моїх двох донечок нема гідного майбутнього на цій території. Сумно від цієї безперспективності…

2. Ідеал нормальної країни для нормального життя нормальної людини нічим не відрізняється. Але нормою є те, коли люди вартують тих, кого вони обирають собі в очільники. І зазвичай пересічний український обиватель хоче того ж, що і обиватель у сусідній Польщі, Чехії чи Італії. Інше питання – якою ціною? А ось тут і проявляється наша трагічна відмінність, бо пересічний громадянин цивілізованих країн-сусідів у жодному разі не продаватиме свій голос у день виборів, коли вирішується його особиста доля і доля його держави на найближчі 5 років. І тому я стверджуватиму, що не скориставшись правом зміни влади демократичним, виборчим шляхом, ми, українці, змушені будемо знову брати зброю в руки, щоби щось змінити. Хоч це нас може знову відкинути у суспільному розвитку на десятиліття назад! І з жалем згадуватимемо, що можна ж було змінити життя простим розчерком пера, у виборчій кабінці для голосування. І не треба тоді цих кулеметів-гранатометів, схронів у горах, багатотисячних озлоблених і озброєних юрб у Межигір`ї чи Конче-Заспі, публічних розстрілів одіозних владоможців-антиукраїнців у прямому ефірі…

3. Очевидно, що цієї «страшилки» можна уникнути, але шанси мізерні. Бо запити укрсучеліти до громадян і громадян до укрсучеліти взаємно примітивні. Влада і далі звично і безкарно хоче красти, а українці звично чекають чогось там «на блюдечку». А блюдечка не буде! Після «блискучого» програшу мовного закону чекаємо, як свиня ножа, на програш у парламентських виборах. Далі «апазиціонери» дружно і струнко програватимуть бій за боєм: бандитська влада шапкозлодіїв, клептоманів і насильників розправиться із місцевим самоврядуванням, потім дійде черга до таких як я, тобто цензура повністю підпорядкує собі навіть в інтернет-просторі журналістику. Потім вирішальні для України президентські вибори-2015. В першому турі всі ці показушно дружні між собою яценюки-гриценки-тимошенки-клички-ющенки-тягнибоки покажуть свій завищений рівень амбіцій, тобто не буде ніякого узгодженого кандидата! А в другому турі, коли залишиться пахан Янукович супроти якогось там одіозного сімонєнки-колєсніченки, буде наступне: колишній зек-рецидивіст приїжджає у Старий Угринів, одягає яскраву вишиванку коло пам`ятника Степану Бандері, ставить стандартний вінок із пластмасовими китайськими квітками до підніжжя монументу і далі ви вже знаєте… Хто не знає, тому пригадаю: наш перебірливий високопатріотичний виборець-галичанин спочатку голосував проти Леоніда Кравчука, бо ж секретар ЦК людиноненависницької компартії, згодом за Кравчука, бо ж насувається «кучмо» – «червоний директор» із «мовною страшилкою». Пригадуємо далі: спочатку всі ми проти миршавого Кучми, а потім стандартний лохотрон із Пєтьою Сіманєнкою в другому турі в 1998 році і о-чудо! – знову ті трикляті 94 відсотки, але вже за Кучму! Про приколи із рейтингами Ющенка не буду упоминатися, бо не буду.

То поміркуймо собі власною «міркувалкою», як проголосує наш пересічний «високодуховний» галичанин-виборець, якщо ще додатково «підтиснути» адмінресурсом і обов`язковими 200-500 гривневими купюрами, невимушено надруковані Нацбанком Арбузова у гігантській кількості?! Звичайно, що переможе «державник» Янукович!

А далі, вже за аналогією із колишньою Югославією чи іншими подібними штучними утвореннями – гіперінфляція, дефолт, міжнародна ізоляція, статус тимчасової території, параліч місцевого самоврядування, «парад суверенітетів» румунських, мадярських чи російських меншин, ганебна втеча владної верхівки з країни, хаос у великих містах, де не буде елементарного: їжі, електрики, газу, води, каналізації… А будуть тільки озброєні голодні банди кримінальних злочинців та колишніх міліціонерів. А от ще далі я не наважуюся прогнозувати. Бо ще є шанс усе це страхіття зупинити…

Інакше справдяться мої минулорічні відеопрогнози на Ю-тюбі!

Руслан Коцаба

Віктор ТРИГУБ