Кілька тез про те, як учора ідіоти побили медіатітушку.

Абсолютно байдуже, що з цього приводу покажуть російські канали, вони щодня показують про нас набагато страшніші речі – і правдиві, і неправдиві. Після відео «переодетые в форму пленных беркутовцев боевики Майдана стреляют по своим» історія з Пантелеймоновим просто ховається.

В Україні відео з побиттям, хоч як це цинічно звучить, принесе користь, бо гарантує «Свободі» електоральне покарання. Партія Тягнибока остаточно втратить усіх випадкових виборців, - лібералів, інтелігентів, поміркованих, - які голосували за неї через зневіру та бажання радикальнішого захисту українських інтересів. Не знаю, чи цих утрат буде досить, щоб «Свобода» перестала бути парламентською й повернулась на маргінес, але є ще багато інших чинників, які штовхають її в цей бік.

Історія загалом нагадала мені про незаслужено забутого героя Олега Калашникова. Що підтверджує тезу про «Свободу» як ПР-2. У тезу про «агентів Кремля» дозволю собі й далі не вірити – лезо Оккама підказує нам, що питома тупість та орієнтація на смаки люмпен-електорату є значно ймовірнішим поясненням.

Разом із тим хочу застерегти тих, хто вважає гендиректора НТКУ невинною жертвою. Ті, хто дивився Перший національний під час Майдану й бачив як новини, так і «публіцистичні програми» на кшталт «Останнього попередження», не сперечатимyться, що відповідальний за це менеджер повинен бути покараний. Хоча, звісно, не в такий спосіб, як це зробили наші націонал-рагулі.

Раніше Пантелеймонова треба було звільнити негайно. Тепер Пантелеймонова треба звільнити негайно з вибаченням і компенсацією моральної шкоди. Після чого НТКУ має бути ліквідована, як уже багато років обіцяють.

Момент, про який мало говорять. Безпосереднім приводом для нападу на Пантелеймонова, ймовірно, стала трансляція чи то Путіна, чи то свята в Москві, яка була показана у блоці hromadske.tv. Отже, поклавши руку на серце, Пантелеймонов тут узагалі ні до чого – Громадське йому нав’язали, прямий ефір він не контролює.

Але сумнівів у тому, що після створення повноцінного громадського телебачення і радіомовлення «Свобода» буде в перших лавах державників, що втручатимуться в редакційну політику й вимагатимуть того пускати, а того не пускати, тому слово давати, а тому ні – факт. І треба думати, як із цим боротися.

Коротше, дякую партії «УДАР», у яку я інвестував на останніх виборах свій голос, що вона нічим подібним не відзначилась і побила лише Повєткіна