Київські «беркутівці»- втікачі попросили російське громадянство.

Hennadii Moskal знає багато про «Беркут» і участь бійців цього спецпідрозділу МВС в боротьбі з організованною злочинністю наприкінці 1990-их-початку 2000-их. І це була правда.

«Беркутівці» добре проявляли себе не тільки в Криму, але і в інших куточках країни. Вони стали одним фактором з ланцюжка, що дозволив в той період знизити рівень злочинності і очистити вулиці від відверто знахабнілих проявів бандитизму. Серед бійців підрозділу траплялися різні люди- і переконані «законники», що сприймали війну з криміналом як особисту справу захисту своєї родини, і звичайні заробітчани, які прийшли лише за підвищеною у порівнянні з рядовим складом МВС ставкою і пайком, і «ідейні борці за грошові знаки», які згодом почали використовувати свої посади і навички для вже своєї кримінальної діяльності.

Коли «беркутівці» стали на шлях злочинів? Дуже давно. Тому, хто мав інформацію з першоджерел, пов'язаних з силовими структурами давно було відомо, ще з початку 2000-их, шо «Беркут» часто-густо порушує Кримінально-процесуальний кодекс і проводить незаконні обшуки майна, автомобілів, прикриваючись «добровільним оглядом».

Відомо багато випадків, коли нечисті на руку «беркутівці» організовували такі собі «робінгудівські» рекетирські бригади, які підчищали кишені комерсантів. Виглядало все приблизно так.
Оперативна група, яка вела чергування на вулицях мегаполісу, відслідковувала рух товарів, а ще краще-грошових коштів певної комерційної структури. В один прекрасний день під приводом перевірки документів, автотранспорту, команда «Беркуту» затримувала людей з пакунками грошей і тупо вимагала «долю» в обмін на мовчання. Звісно, в багатьох випадках такі грошові кошти оберталися або і сірій, або в чорній зоні економіки, тому комерсанти ніколи не зверталися з заявами до міліції. Навіть часто не викликали «конкурірующую фірму», «кришу» з МВС, СБУ, прокуратури. 

Так палилися пункти обміну валюти, роздрібні торгові точки, піонери обнального бізнесу, оптові товарні бази і т.п.

Ще страшнішими стали факти участі бійців «Беркуту» в нелегальному обороті наркотиків. Прикриваючись недоторканістю, деякі «служителі правопорядку» займалися транспортуванням наркотиків.

Про звичайнісінький «гоп-стоп», який влаштовував «беркутівський» молодняк по відношенню до представників кавказських нацменшин годі і згадувати.

Об'єктивності заради необхідно визнати, в середині 2000-их керівництво МВС і СБУ зуміло припинити ріст злочинів в лавах «Беркуту». Був період, коли навіть за декілька скарг, які надходили від громадян, «беркутівця» могли звільнити з органів.

Коли до влади прийшов Янукович, то його «Беркут» і «Беркут» попередніх 10 років, то вже стали дві великі різниці. Спецпідрозділ готували лише для захисту Режиму, прикриваючись витратами до ЄВРО-2012, матеріально-технічне забезпечення ПМОП було значно покращено. Були придбані водомети (до речі через декілька місяців післі закінчення ЄВРО, але в рамках «підготовки до нього»), різні види зброї. Підрозділ регулярно проводив тренування для розгону масових акцій. Його роль у боротьбі з оргзлочинністю зійшла на нуль. Оргзлочинність стала їхнім керівництвом.

Після 2010 року з лав підрозділу вийшли останні адекватні люди, що не могли змиритися з незаконним використанням проти власного народу. Серед бійців «Беркуту» нормою стала тотальна корупція, рядові бійці вимушені були здавати «долю» командирам, які в свою чергу, ділилися з вищим керівництвом. Погуглітє скандали на цю тему з Сум, Донбасу. Чистка рядів призвела до того, що там залишилися люди, які виконували не закони, а накази керівництва. Росло українофобство. Бандитські понятія і захист «Порядку», а не Закону, стали головними пунктами роботи.

Після ганебної участі «Беркуту» в розгоні мітингів під Українським домом (по мовному закону колєснічєнка), після прикриття банди «тітушок» 18.05.2013 на Великій Житомирській, остаточно стало зрозуміло, що «Беркут» перетворився на ОЗУ.

Щодо подій Української Революції.

Мало хто з людей, що описували фінал протистояння, 18-21 лютого, помітив (тому, що бачив події лише сидячи на дивані), що чисельність «Беркуту», який брав участь у спробах зачистки Майдану, була набагто меншою від подій 19-22 січня на Грушевського.

Ви не повірите, але частина «беркутівців», які навіть брали участь в розгоні студентів 29-30 листопада, а потім у боях на Грушевського, почали або саботувати накази керівництва МВС, або тихо їх ігнорувати.

Як повідомляють джерела, перед вирішальною битвою, керівництвом МВС відбиралися добровольці, або найбільш активні бійці, які були йти до кінця у протистоянні, не обмежуючи себе в засобах і видах зброї.

Серед них були севастопольці, сумчани, частина львівян, підрозділи з Луганська і Харкова. Будь-яка підозра на ненадійність залишала підрозділ в резерві. Командирам «Беркуту» платили гроші за участь в бойових діях проти Майдану! Це підтвердив командир з Волині!

А Янукович особисто в грудні гарантував, що жоден з бійців не постраждає від переслідування прокураторою за силові акції проти маніфестантів.

Те, що зараз міністр МВС Арсен Аваков називає «переатестацією» нажаль має небагато спільного з всестороннім розслідуванням участі «Беркуту» в злочинах проти власного народу.
(Автором готувалася велика стаття на цю тему, але зважаючи на новини, що надійшли, вимушено викладаємо тут частину роздумів).

Автором цих рядків випадково було проведено міні-журналістьке розслідування, в ході якого був виявлений факт державної зради командира севастопольської роти «Беркуту», який брав безпосередню участь в силових акціях з застосуванням зброї 18-19 лютого на вулицях Києва, а потім перйшов на бік російських окупаційних вйськ у складі незаконного бандформування.

Сьогодні стало відомо, що частина «беркутівців» Києвського полку, які брали активну участь в розгоні студентів на Майдані, в побитті та затриманні активістів руху АвтоМайдан - AutoMaidan та силових акціях на Грушевського, а потім втекли зі зброєю в руках з розташування частини, звернулися до Росії з проханням надати притулок.

Поки що невідомо, чи є серед них полковник Кусюк, колишній командир столичного підрозділу, якого хлопці з Грушевського по-доброму називали «Кусюк гівна».

Ось так, криваві злочинці ще раз зрадили свій народ і пішли на службу до агресора.