Офіційна анексія Криму Росією остаточно зламала систему міжнародних відносин, яка склалася після розпаду СРСР. Агресія Москви проти України, останні заяви Кремля щодо Придністров’я можуть стати початком «повзучого» загарбання Центрально-Східної Європи, – відтак низки локальних конфліктів і, зрештою, Третьої Світової війни. Вторгнення в Грузію 2008 року й підтримка Кремлем кривавої громадянської війни в Сирії стали першими, непоміченими сигналами про ймовірну катастрофу.

Вже очевидно, що зовнішня та оборонна політика як України, так і європейських держав, не лише не запобігли російській інтервенції, а й сприяли їй. Назріли негайні радикальні зміни, які стримають агресора, гарантують незалежність України й відновлять військово-політичну безпеку на європейському континенті.

Помилкою в державотворенні, яка призвела до нинішньої біди, стало рішення про відмову України від ядерної зброї та стратегічних наступальних озброєнь радянської імперії. Ціла зовнішня та оборонна політика відтоді ґрунтувалася на вірі в те, що США, Британія та Росія «гарантують безпеку» України відповідно до Будапештського меморандуму від 5 грудня 1994 року.

Величезні Збройні Сили України скорочувалися, фактично нищилися, під гаслом «в нас немає ворогів».

Унікальні літаки й ракети стратегічного призначення демонстративно ламалися разом з долями військових, які присягнули Україні. Економічна та технологічна залежність від Росії надалі зростала попри те, що до влади в ній прийшов кадебіст із комплексом Наполеона. Його вчинки, врешті-решт, призвели до того, що ядерне роззброєння надовго втратило сенс будь-де в світі.

Нова українська нація, народжена на Євромайдані, не може жити оманою. Наша воля й гордість – єдині «гарантії безпеки» України.

Якщо Росія грубо порушила меморандум про відмову України від ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї, і миттєвих санкцій для Москви за це не настало – угода автоматично втратила чинність. Якщо Індії, Пакистану, Ізраїлю дозволено створити власний ядерний щит, і залишатися повноправними членами світового співтовариства, чому такого права позбавили Україну, а тепер ще й не виконують перед нею взятих на себе гарантій безпеки?

Стратегія розвитку України має бути негайно переглянута на таких засадах:

1. Збройні Сили повинні якнайшвидше отримати зброю, здатну знищити загарбницький військовий потенціал будь-якого агресора. Це політичне завдання, яке мають виконати професіонали. Очевидними кроками до цього мені вбачаються:

1.1. Створення передумов для власного ядерного, радіоактивного, хімічного чи бактеріологічного боєприпасу за найпрактичнішою та найдієвішою технологією.

1.2. Відновлення арсеналу наступальної ракетної та авіаційної зброї на основі техніки, технології та кадрів, якими Україна досі володіє.

2. Віднині й на ближчі десятиріччя, створення замкненого ядерно-енергетичного циклу є основою економічної незалежності України. А також, до речі, і Євросоюзу (про це говорять дедалі більше західних фахівців). Маємо злізти з «газової голки» й позбутися «чорнобильської фобії» – як це зробили цивілізовані країни, навіть після аварії на Фукусімі, дозволивши подальший розвиток ядерної енергетики.

3. Тепер ми справді годуємо й гартуємо свою армію, щоби більше не принижуватися перед путінським «військом зелених чоловічків». Ми по дорослому розуміємо, що збільшення Збройних Сил і витрат на оборону буває безальтернативним (і ніколи не обходиться без позитивних соціально-економічних наслідків).

4. Зовнішня політика України має бути не лише європейською, а й патріотичною. Ми ніколи не ворогуватимемо з Євросоюзом, НАТО й Америкою – але вони вже не диктуватимуть нам односторонні умови. ЄС не хоче, щоб ми воювали в Криму? Має заплатити за це реальними торгівельними санкціями проти оскаженілого путінського режиму. Виступаєте за територіальну цілісність України? Реально допоможіть зміцнити її обороноздатність! Захід уникає Третьої Світової війни? Нехай швидко й безкровно «остудить» економіку єдиної країни, яка її розпалює. Не бажаєте розповсюдження зброї масового знищення? Примусьте всі країни здати цю зброю (Москву – першою). «Україна понад усе!» – нехай європейці бачать тільки цей пріоритет в очах дипломатів нової влади.