Настав час, коли про виживання України потрібно говорити серйозно. У контексті стратегії на визначеність потрібно прямо і безкомпромісно поставити питання про патріотизм.

Хто сьогодні патріот України і хто сьогодні друг України в Росії і в світі?

Якщо раніше це уявлення було дуже розмитим, то в ситуації оголошеної війни Росії з Україною це уявлення стає надзвичайно важливим.

У цьому сенсі тут буде викладена стратегія громадянського суспільства у ставленні до росіян, російських і російськомовних.

Зверніть увагу, що це не державна політика. Держава зі своєю політикою визначатиметься окремо і незалежно від політики громадянського суспільства.

Однак якщо держава бере участь у геополітичних іграх і змушене іноді йти на компроміси і приймати м'які рішення, то політика громадянського суспільства в ситуації явної і безпосередньої загрози територіальній цілісності повинна бути жорсткою і безкомпромісною.

Викладене далі не є націоналістичною державною політикою. Запропонований далі підхід можуть застосовувати всі члени громадянського суспільства України, незалежно від того, до якої національності вони належать, якщо вони виступають за цілісність України в ситуації агресії з боку Росії.

Саме тому громадянське суспільство має пред'явити патріотичний ультиматум як стратегію мережевої дії громадянського суспільства України по відношенню до внутрішніх і зовнішніх ворогів України.

1. Україна повинна знати, хто їй друг і хто їй ворог – як у Росії, так і в Україні. У цьому сенсі позиції щодо України росіян, російських і російськомовних як у Росії, так і в Україні повинні бути публічно заявлені до проведення будь-яких дій на території України. У разі, якщо особи, які перебувають на території України або мають до України будь-яке відношення, не заявили свою позицію стосовно російсько-української політики, громадянам України необхідно змушувати до публічної заяви такої позиції.

Ворогам України шлях в Україну закритий. При спробі потрапити в Україну її вороги з Росії і з інших країн повинні жорстко видворятися громадянським суспільством (не державою). Ворожість буде визначатися як за попередньо заявленою публічною позицією приїжджаючих, так і по їх наявному відношенню до українців.

2. Росія більше не є стосовно України дружньою країною, Росія перетворилася на геополітичного конкурента з ворожими намірами по відношенню до України. Громадяни Росії несуть відповідальність за дії держави, оскільки вони у своїй більшості підтримують ці дії.

Росія – недруг України не тому, що вона зважилася на анексію Криму. Питання з Кримом в будь-якому випадку потрібно було вирішувати. Однак Росія вирішила це питання не дружнім чином – агресивно, без переговорів з Україною, з приниженням і публічним знущанням над Україною з вуст перших осіб Росії, з істерією в ЗМІ і з нацьковуванням безлічі інтелігентів на підтримку цинічних дій держави. І все це відбувалося на тлі масового схвалення з боку більшості росіян.

Однак оскільки в самій Росії є значна кількість людей, які залишаються друзями України, статус Росії потрібно встановити як «недруг України» – тобто ні друг, ні ворог.

3. Істеричність, агресивність та інші недружні прояви відносно України та українців з боку росіян повинні мати нульову ступінь терпимості у патріотів України. Російські телеканали повинні мати нульову ступінь терпимості. Під громадянським контролем повинні опинитися не тільки самі телеканали, а й люди, які дивляться російські телеканали.

Прямо і відкрито потрібно заявляти про психічну токсичність російського телебачення, про небезпеку зараження українофобією, імперської істерією та агресією. Людям, що дивляться російські телеканали, потрібно пропонувати психологічну допомогу – дружню допомогу або допомогу фахівців з інформаційної детоксикації та реідентифікаціі, фахівців щодо зниження агресії та істерії. У пристойному суспільстві не варто обговорювати те, що віщають новини російських телеканалів.

4. Російськомовним, російським і росіянам, які проживають на території України, потрібно самовизначитися – вона за цілісну Україну або проти неї.

5. Єзуїтська позиція російськомовних, російських і росіян – «ми до вас з миром, але на танках», «ми відкриті, але з дулею в кишені» – не сприймається. Сприймається винятково невтручання у справи України.

Ми сподіваємося на розуміння всіх російськомовних, російських і росіян і тому максимально чітко визначаємо позицію українського патріотизму в їх відношенні на території України: не подобається жити в Україні – «валіза-вокзал-Росія», розвалювати Україну вам ніхто не дозволить.

Якщо російськомовний, російський чи росіянин є громадянином України, він повинен визнати правомірність наступного патріотичного акту громадянського суспільства:

- Ніякої громадянської підтримки федералізму до економічного відродження України і до подолання в Росії імперської диктатури.

- Ніякої громадянської підтримки другої державної російської мови в Україні аж до відновлення з Росією дружніх відносин. Ніхто не заважає користуватися російською мовою в будь-якому місці в Україні. Ніхто не має нічого проти фінансування російських шкіл з регіональних бюджетів. Українська мова є цементуючою для цілісності держави. І ця її роль повинна отримати підтримку всіх українських патріотів.

- Піднятий прапор Росії де-небудь в Україні це злочин проти суспільства, і він повинен припинятися негайно і каратися потім громадянським осудом.

- Публічна підтримка дій російської влади з боку будь-якого державного або муніципального органу повинна припинятися громадянами України негайно. Такі офіційні особи підлягати люстрації.

- Істеричність і агресія з боку російськомовного громадянина України є достатньою підставою для громадянського контролю за таким громадянином на предмет перегляду ним російських телеканалів і громадянського попередження про неприпустимість цього. Якщо такий громадянин не дослухається попередження, він повинен піддаватися громадянському осуду.

- Необхідний щільний громадянський контроль за всіма громадянами Росії, які перебувають на території України з будь-якими цілями, в будь-якому місці.

Ці надзвичайні заходи не слід сприймати як довгострокові.

Вони повинні діяти на весь період імперської диктатури в Росії.

Будь-яке суспільство лише тоді чогось варте, коли вона вміє захищати свою ідентичність.

Ми, українське громадянське суспільство, повинно захищатися проти російської імперської загрози саме так.