Владімір Путін заслуговує на подяку – він звільнив Україну від 2 мільйонів ворогів.

Окрім того, завдяки Путінові чимало українців нарешті побачили справжнє обличчя російської демократії і визначилися у своїх вподобаннях. Нарешті інертна маса починає ставати нацією.

Так, Україна втратила потенційні родовища вуглеводнів на шельфі Чорного моря. Так, у нас може взагалі не бути виходу до моря. І курсанти Військово-морської академії, які вчитимуться у країнах НАТО, можуть отримати непотрібний військовий фах. Зате ці хлопці точно знатимуть, якої країни вони хочуть.

І якщо "регіонали", котрі вже оговталися після Майдану і тепер вимагають російської мови державною, погрожують, що відірвуть від України Південь і Схід – червоний прапор їм у руки. Вони услід за своїм босом Путіном звільнять Україну від ще кількох мільйонів ворогів. І в Україні залишаться ті, що справді хочуть жити в Україні, а не ті, що якось випадково, через "трагедію вселенського масштабу", опинилися відірваними від великої батьківщини.

Силою не будеш милою, – свідчить народна мудрість. Не варто тримати біля себе силоміць того, хто любить когось іншого. Щастя в такій родині не буде. Нехай він/вона краще йде туди, де буде щасливий/щаслива.