Будь-яка постреволюційна ситуація - це ситуація повільного вибуху. Уповільнений big bang.

Сили, що трималися купи, коли був спільний ворог, після революції починають швидко рухатися в протилежних напрямах. Суперечності, які були призупинені, бо треба було думати про важливіше - виходять на поверхню. Негативна енергія, яка спрямовувалася назовні, починає спрямовуватися всередину. Ворогів починають шукати серед тих, хто день чи тиждень тому стояв поруч.

Це закони революцій, вони неуникні. Що ми можемо зробити - це пом'якшувати руйнівні наслідки цих законів. Закон тяжіння не подолаєш, але можна підставити м'яку подушку і не вбитися.

Зараз ми маємо пам'ятати, що:

а) не треба шукати ворогів усередині країни. Це дуже небезпечно. Ми єдиний народ. І кожен із нас робить помилки.

б) наш спільний ворог нікуди не дівся, він став ще сильнішим. Яник був тільки невмілими руками Путіна, тепер Путін зняв маски. Він сам вийшов на поле бою. І він хоче нас реально знищити. Якщо буде анархія і спроби підірвати крихку легітимність, йому це буде набагато легше зробити.

в) головне, що було на майдані - це внутрішня солідарність. Ми єдналися не тільки тому, що був спільний ворог, - а й тому, що хотіли єднатися. Що раділи від присутності один одного. Що любили один одного. Що раділи від того, що ми корисні один одному. На цьому будується суспільство. На цій теплій людській горизонталі. Бережімо це.