Дуже дивно мені, шановнепанство, споглядати раз по раз ті«великі маневринавколо язика й мови».

І таке в мене враження,що декому з цих «борців» сама тая моваяк мертвому кадило. Безумовно, є значначастка справжніх патріотів, що їм дійсноболить за Вкраїну і її мову.

Але мені теж «болить»за тих «борців», хто каже «вони дахуютьприступність», «Я рахую» замість «Явважаю», і вместо «зевнул» - «Він позіхнувфігуру» (шахи).

Вельми би хтів, абихтось із них розвіяв мої сумніви.

Тож почнемо.

Ось ми виходимо наголовну вулицю міста. І шо бачимо одразу?«Бістро», «Шоп», «Салун», «Фаст-фуд»,«Бутік», «Пицюрня», «Офіс-центр»,«Данс-холл», ну і таке інше.

Заходимо в перший –ліпший «охвис», і кого ми там бачимо?Менеджер, креативний менеджер, референт,рецепшн, холдінг-менеджер, спічрайтер,піар-менеджер, ньюс-мейкер.

Візьмемо шоу-бізнеснаш рідний, де всі дуже гарно співаютьі розмовляють в телевізор українською.Продюсер, саунд-продюсер, промоутер,аранжувальник, кліп-мейкер, фронт-мен,і т.ін.

Йдемо далі, дивимосьна об’яви кінотеатрів з назвами фільмів.«Рембо», «Термінатор», «Вбити Білла»,«Аватар», «Матриця», можна продовжуватидовго..

Вмикаємо радіо.«Скорпіонс», «Лед зеппелін», Мадонна,Брітні Спірс, Крістіна Агілера, ЛедіГага, Оззі Осборн, Кіркоров, Пугачова,Леонтьєв, Тіматі, ну і таке інше.

Від суші-барів, китайських,японських, тайських кухонь мерехтитьв очах.

Хто у нас в Керівництвікраїни? Спікер, Прем'єр, омбудсмен. 

То можна продовжуватияк завгодно довго. Але мне «тєрзаютьсмутниє сомнєнія» - а чи дійсно воно так«болить» тим, хто вічно товче про боротьбуза чистоту?

Якщо болить, то чомуніде не чув – Годі, панове українці!Досить нам розмовляти чужими словами,їсти чуже їдло, дивитись чуже кіно,слухати чужі пісні.

Давайте називати всете українськими словами. Цікаво, якбиГоголь, Франко,  Леся Українка пройшлисявулицями Києва, Житомира, Вапнярки чиВінниці, вони б зрозуміли хоч щось, чимусили винайняти би собі «толмачів»?

Хочу, аби мене правильнозрозуміли й не звинувачували вперекручуванні, підміні понять,недобросовісності. Адже можна сказатий так  – багато із того, що ми колисьсподобляли як українські слова, запозиченіз інших мов.

Що треба слухати світовумузику, читати світову поетичну й прозовукласику, дивитись шедеври світовогокіномистецтва. То дійсно є так. Але мовазовсім про інше.

Хочемо бути українцямипо духу, то треба мовне питання пхатиодне одному в очі не під кожні вибори,а вирішити раз і назавжди. Треба абиполітики, політологи, соціологи посідализа парти й вивчили справжню мову, а неказали «вона пішла на мероприємство».

Щоби розмовлялисправжньою українською, а не на якомуськарикатурному витворі. От тоді можнабуде казати і про національну гідність,національну єдність, національну ідеюі справжню Україну.

Владимир МАРУС