Криза в Україні ставить під сумнів принципи, на яких ми побудували сучасну Європу. Дії Росії в Криму є порушенням територіальної цілісності і суверенітету України. Вони підривають верховенство міжнародного права і зневажають принцип, згідно з яким кожна держава є суверенною і вільно вибирає свою долю.

Цей принцип дозволив нам залікувати розподіли, викликані тиранією після Другої світової війни, і рухатися все ближче до Європи, яка є цілісною, вільною і мирною. Цього року ми відзначаємо, як багато він нам дав — але криза в Україні є нагадуванням усім, що ми повинні захищати цей принцип. І саме цим займається НАТО.

2014 рік знаменує собою низку істотних ювілеїв для євроатлантичної сім’ї народів. Що ж до НАТО, то ми відзначаємо 15 років з моменту, коли Чеська Республіка, Угорщина і Польща вступили до Північноатлантичного союзу; 10 років з моменту вступу Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Румунії, Словаччини та Словенії і п’ять років приєднання Албанії та Хорватії.

Цього року також минає десять років відтоді, як десять країн приєдналися до Європейського Союзу.

Як прем’єр-міністр Данії я був на саміті НАТО, на якому було ухвалено розширення 2004 року. Я головував на саміті ЄС у Копенгагені, який дав згоду на розширення Європейського Союзу. Як Генеральний секретар НАТО я мав честь щодня працювати з новими членами нашого Альянсу. В обох випадках я з самого початку бачив величезні переваги, які принесло приєднання нових членів до двох провідних євроатлантичних організацій.

Зробивши вибір на користь запровадження стандартів і принципів НАТО та ЄС, ці країни надали своїм демократіям найміцніший якір. Вони повернулися в сім’ю західних націй. А взявши обіцянку відстоювати і захищати НАТО, вони отримали обіцянку, що НАТО буде захищати їх. 

Водночас НАТО виграло від приєднання. Альянс отримав членів, які є сильними і відданими, відіграють значну роль у наших операціях і навчаннях і які приносять з собою багатство різноманітного досвіду та ідей.

Крім того, Європа і світ в цілому виграли від свого вибору приєднатися до нашої організації, тому що завдяки приєднанню вони поширюють простір свободи, демократії, безпеки і стабільності все далі по всьому колись розділеному континенту.

Їхній вступ до НАТО та ЄС є однією з найуспішніших історій нашого часу. Мир і процвітання, які принесли ці приєднання, є найсильнішим виправданням нашого основоположного принципу. Але завдання ще повністю не виконано. Ще є країни, які бажають приєднатися до євроатлантичних організацій.

Позиція НАТО зрозуміла і викладена в статті 10 нашого установчого статуту Північноатлантичного договору: будь-яка європейська держава, яка спроможна розвивати принципи Альянсу і зробити свій внесок у безпеку Північноатлантичного регіону, може подати заявку на приєднання.

Ми дотримуємося цього принципу. Саме зараз Боснія і Герцеговина, колишня Югославська Республіка Македонія, Грузія і Чорногорія прагнуть вступити до Альянсу. Вони зробили свій суверенний вибір.

Приєднання до НАТО є вільним вибором, але це не безкоштовний проїзд. Як знають усі члени Альянсу, це вимагає рішучих реформ, багаторічної роботи. Але це правило викарбувано на граніті: двері НАТО відкрито для тих, хто готовий трудитися.

Усі ці країни працюють над необхідними реформами. НАТО підтримує їх. І щойно вони зроблять усе необхідне, ми ухвалимо потрібні рішення.

Політика України щодо приєднання до євроатлантичних структур мінялася упродовж останнього десятиліття, але на кожному кроці НАТО поважало вибір нашого партнера. І в результаті співпраця з Україною постійно міцнішала.

Політика Альянсу, яка базується на демонстрації поваги та підтримці реформ, однозначно сприяла миру і стабільності в Європі. Це зробило сильнішими і НАТО, і кожну країну, а також дало сильну мотивацію для держав, які хочуть приєднатися, продовжувати свої реформи.

Саме така політика і цей принцип зробили можливим поширення миру і стабільності в Європі. Це дозволило нам залікувати протиріччя минулого, подолати конфлікти, які тривали поколіннями, і побудувати співтовариство, засноване на інклюзивності, демократії і співпраці.

Право суверенних держав самостійно вибирати курс є одним із наріжних каменів сучасної Європи. Цей принцип зіграв нам хорошу службу від дня заснування НАТО. Ми всі повинні дотримуватися його і сьогодні.

Редакційна стаття Генсека НАТО Андерса Фог РАСМУССЕНА з нагоди ювілею розширення Альянсу. 1 квітня 2014 року (www.nato.int)