Третій день Луганськ обговорює «мирне» захоплення обласного управління СБУ. «Мирне» можна було б написати і без лапок, бо під час штурму в руках терористів не було видимої для телеоб’єктивів зброї. Проте я лапок не зніматиму, адже акція планувалася заздалегідь і використання зброї у ній малося на увазі – просто не виникло потреби. Штаб-квартира обласного СБУ впала до ніг нападників тієї ж секунди, як перед агресивно налаштованим натовпом розступилися місцеві міліціянти, що стояли під її стінами будівлі символічною охороною.

Що обговорюють між собою мої земляки? Не героїзм штурмовиків, як можна було б припустити. Дивуються ганебній втечі кадрових працівників найгрізнішого, здавалося б, силового відомства. Свідки переповідають, оперативники у штатському тікали з переповненого зброєю відомства, наче полохливі зайці – через задній двір, ледве не з вікон другого поверху вистрибуючи.

Акцентую: тікали, навіть не поглянувши у бік збройного арсеналу.

Тобто, на відміну від міліції під будинком, сбушники у будинку-фортеці мали достатньо зброї – як для відсічі терористам, так і для захисту свого життя і, вибачайте за прозаїчне нагадування, професійної честі і людської гідності.

Я б не говорив про цей непристойний випадок – злякалися то й злякалися. Силовики – також люди. Не писав би, якби поряд із цим фактом вперто не постали інші факти. Але вони постали і змушують і луганчан, і мене думати про щось більше, ніж звичайне боягузтво. Погляньмо разом.

Увечері 5 квітня всі ми радо прочитали повідомлення: Служба безпеки України в Луганській області затримала та роззброїла чисельну глибоко законспіровану диверсійну групу. Йшлося про взяття під варту 15 активних учасників і вилучення 300 автоматів, 1 протитанкового гранатомета, 5 пістолетів, великої кількості гранат, пляшок з запалювальною сумішшю і безлічі гладкоствольної та холодної зброї.

Куди поділи вилучене? У повідомленні про «масштабну спецоперацію» про це не сказали, але навряд чи є у обласному центрі надійніше місце, ніж будинок СБУ з його особливим статусом і традиційними підвалами. Якщо вилучене звезли саме сюди, то стає зрозумілим, звідки у терористів, котрі захопили будинку СБУ в Луганську на руках більше тисячі одиниць зброї, про які сповістила сьогодні заступник голови РНБО Марія Сюмар. Є навіть важка зброя, уточнила вона. Чи не протитанковий гранатомет мається на увазі, вилучений напередодні у «глибоко законспірованої диверсійної групи»?

А якщо згадати твердження луганського блогера (воно пролунало на одному з телеканалів) про те, що доступ до військового арсеналу терористи отримали не без сприяння перших керівників обласного управління СБУ, то картина набуває логічної завершеності.

Спочатку СБУ вилучає зброю з ненадійної схованки (її ж могли знайти, боронь Боже, сторонні люди – ті ж випадкові міліціянти) і під надійною охороною переправляє до місця призначення. А коли настає «година Х», передає зброю за призначенням – тобто творцям і учасникам «російської весни». Звільнивши на додаток раніше затриманих зловмисників – не виключено, що членів тієї таки «глибоко законспірованої диверсійної групи», котрі перебули під дружньою охороною неспокійний час…

Маячня! – скажете ви.

Не така вже й маячня. Відомо ж, що Служба безпеки України впродовж тривалого часу перебувала під рукою фахівців російської ФСБ, відомо також, що путінська розвідка пустила у низові структури СБУ глибоке коріння, насамперед у пріоритетних областях, до яких. Луганська (разом з Донецькою і Харківською) належить безумовно.

От тепер і думаймо, є підстави підозрювати луганське СБУ у сприянні Росії в її зазіханнях на цілісність України, чи все це – випадковий збіг обставин.

Мені особисто не хочеться вірити у найгірше, як робить багато хто на Луганщині, хоча припускаю: їм зблизька видніше.