Схоже на те, що селищу Врадіївка, яке минулого року прогриміло на весь світ небаченим до того на пострадянському просторі народним погромом відділку міліції, судилося ще не раз привернути до себе увагу суспільства. І знову через ту ж саму причину - зневажливе ставлення влади до людей. Тепер вже не "донецько-окупаційної", а нової, післямайданівської влади.

Без зайвих подробиць, відбувається там наступне.

Років 12-13 тому один приватний підприємець, без копійки капіталу, але за наявності дружніх стосунків і "вміння ділитися" з районними керівниками, взяв на Врадіївщині у селян в оренду землю. Звісно, за сприяння тих же керівників і найщедріших обіцянок селянам. Попутно із землею прихопив і колишнє колгоспне майно, в тому числі виробничі об'єкти, техніку, одним словом, набув практично всього необхідного для сільгоспдіяльності.

Як тільки це сталося, відповідно до законів жанру, вкорінених "начальниками" в царині сільських орендних стосунків, всі обіцянки були тут же забуті, почалося первісне накопичення капіталу у всі можливі незаконні способи.

Орендна плата селянам виплачувалася в занижених розмірах або ж не виплачувалася взагалі, не платилися податки, "зажималася" зарплата, "динамили" і "кидали" не тільки орендодавців, а й постачальників, ділових партнерів.

Свято виконувались лише "обов'язки" перед "кришуючими" - головами адміністрацій та "контролюючими" із податкової інспекції, міліції, прокуратури тощо. Напівлегальний бізнес, не обтяжений у законні способи, ріс і розширявся, пішов угору й сам підприємець, став деяким місцевим "начальникам" не просто хабародавцем, а благодійником, бо проплачував мзду за призначення їх на посади.

У 2010 році, з приходом до влади «регіоналів» і Миколи Круглова до посади голови Миколаївської облдержадміністрації зокрема, у цього діяча наступили золоті часи, він став наближеним губернатора. Як рибалка рибалку, так і злодій злодія бачить здалеку, вони сходу знайшли один одного. Кажуть, що "ригівський" голова Врадіївської райдержадміністрації в 2010 році призначався вже за узгодженням і за гроші даного "спонсора", так само "своїми" були й усі інші, без винятку, районні "начальники".

З такими зв'язками на обласному рівні несплата податків, маніпуляції із орендною платою та договірними зобов'язаннями відійшли до розряду дрібниць, підприємець-нахаба почав творити все, що йому заманеться, без огляду на закон та совість, якої, мабуть, і не було. Який там закон, коли він від губернатора "смотрящий"!

Почав захоплювати чужі землі, врожаї, громадські пасовища, масово підробляти підписи селян під договорами оренди, продовжуючи їх на довгі терміни, "відмивати" бюджетні кошти тощо. Звісно, все робилося спільно з чиновниками, та при потуранні і сприянні "правоохоронців": з його подачі прокурори й міліціянти "шили справи", могли покалічити чи кинути за грати, іноді те й інше одночасно.

Одним словом, розгулявся на всю Врадіївщину і навіть за її межі.

Раптом, як у лоб ковадлом, гримнуло народне повстання, коли в червні 2013-го, після зґвалтування Ірини Крашкової, люди розгромили міліцію. Найближчі друзі-менти опинились по іншу сторону ґрат! Злякався свавільник, зачаївся на деякий час, бо осмілілий народ підняв і проти нього голос, почав вимагати розслідування всіх його "подвигів".

Але пронесло... Шеф-губернатор, новопризначені в зв'язку з Врадіївськими подіями прокурорські та міліцейські чини вміло, професійно спустили народний гнів на гальмах, все затихло.

Не встиг він розгулятись заново, як стався Майдан, а вслід за ним і зміна влади. Начебто мала початися люстрація та антикорупційні дії, відновлюватися законність та справедливість, і до відповідальності мали б притягуватись не тільки чиновники, а й усі ті, хто разом з ними знущався над народом. Учорашньому "смотрящому" засвітило кримінальне переслідування і реальна кара, народу - надія на зміни на краще.

Та не так сталось, як гадалось. Як свідчать останні події, такі часи ще не наступили, і якщо справи і далі так підуть, то і не наступлять.

От у зв'язку з цим і розповідь ведеться. Бо не про пересічні злочини нашого героя мова, а про те, хто і як намагається залишити в країні все без змін після Майдану-2014 , так само, як у Врадіївці залишили після повстання в 2013 році.

На Миколаївщині реакційну роль відіграють учорашні опозиціонери, керівники місцевих організацій політичних партій, приведених Майданом до керівництва державою. Це чудово ілюструється тим, як вони швидко і тісно братаються з учорашніми свавільниками, народними гнобителями, такими, як цей врадіївський експлуататор селян, про якого сказано вище.

До Майдану він був "смотрящім" і керівником районного осередку Партії регіонів, сьогодні він уже член партії "УДАР Віталія Кличка", разом із "батьківщинівцями","свободівцями" та "ударівцями" – член провладної Народної ради. Яка, до речі, була укомплектована із застосуванням адмінресурсу новим головою райдержадміністрації паралельно зі справжньою Народною радою, створеною на міському віче. Державній адміністрації, бачте, нема чим більше зайнятись, як тільки громадську роботу вести! Насправді ж, як всім зрозуміло, провладний клон Народної ради створений задля протидії справжній Народній раді, громаді, та на захист тих, до кого у простих людей є питання, претензії, таких, як колишній "смотрящий".

Новоспечені очільники області не тільки пригріли сиротину-«регіонала», а й усіляко опікають його від законних переслідувань: ні в міліції, ні в прокуратурі, ні в податкових органах не дають ходу кримінальним провадженням, сприяють "відбілюванню" підопічного в засобах масової інформації. Хто тільки почитає, каже: ну просто хоч до ордену за заслуги представляй негідника, таким хорошим його малюють!

У тексті я умисно не називав прізвищ і ось чому. В даному випадку йдеться про "подвиги" врадіївського підприємця Ханагяна, про його нових обласних покровителів Мерікова і Макар'яна. Але це лише маленький епізод великого обману: замість Врадіївки і цих персонажів на Миколаївщині можна мати на увазі інше місце та інших осіб, при цьому обставини будуть дуже схожими. Зараз масово відбуваються процеси зрощування попередньої мафії та представників нової влади, і не за гарні очі, звісно, а за хабарі, корупційні потоки, інші меркантильні інтереси. Справі відновлення справедливості завдається непоправної шкоди: втрачається час для розслідувань по гарячих слідах, притягнення до відповідальності провладних бандитів, ховаються кінці в воду, втрачається можливість і надія на поновлення порушених прав та інтересів людей.

А тим часом за сприяння нових можновладців перефарбовуються у вигідні кольори політичні пройдисвіти, перетворюючи політичні сили, в які вірили люди, в брудну каламуть. Політики і політикани, політичні шахраї та блазні мімікрують, щоб пристосуватися до нових обставин і вижити. Ці хамелеони не пропадуть, а от крайніми знову будуть прості люди. Але цього разу так не повинно бути, з цим не змириться народ ні у Врадіївці, ні будь-де в Україні.