Або не формується. Це, здається, правило.  

У мирний час, в армії роблять кар'єру переважно "паркетні" офіцери, які добре вміють робити приємне начальству, вчасно фарбують траву біля плацу, вдосконалюють шагістику, етс.

У відповідному стані знаходиться й політична еліта, яка складається з людей,  які знайшли собі просто комфртну социальну нішу й не "заточені" для прийняття рішень у жахливих обставинах війни. В історії ми бачимо безліч прикладів, коли жертва агресії спочатку виглядає безпорадно. Всі військові мають бравий вигляд, всі брешуть, переможно рапортують, а ворог просувається далі й далі.  

Але часто відбувається дивна метаморфоза. Знаходяться національні ресурси готові чинити опір, приходять нові люди у військо й політикум, агресор починає відчувати спротив, який зростає й, через це,  втрачає темп та драйв.   Відбувається злам.