На відміну від Криму, оспорювати історичну приналежність Донбасу до України абсурдно. Землі Донеччини історично були місцем розселення козацьких сімей, а в часи занепаду Січі були закріплені за Катеринославом, сучасним Дніпропетровськом. Половина Луганської області взагалі історично вважається Слобожанщиною.

Відповідно до останнього перепису населення у 2001 році, кількість етнічних росіян на Донбасі складає не більше третини населення, а на Луганщині переважна частина населення вважає рідною українську, а не російську мову (50,4% населення).

Звісно, Донеччина та Луганщина є доволі неоднорідними у своїх настроях, проте слід розуміти, що ніякої тотальної підтримки дій Росії та Путіна в цих регіонах немає і не може бути. Соціологічні дані останнього опитування Київського міжнародного інституту соціології показують, що хоч рівень проросійських настроїв на Донбасі вищий, ніж в інших областях, проте більшість населення не сприймає нав’язаних Росією сценаріїв (http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=245&page=1).

Донбас складає менше дев’яти відсотків площі України, проте там проживає майже 15% населення країни і сконцентровано 16% валового національного продукту. За допомогою мільярдних корупційних схем, Донбас було перетворено на найбільш дотаційний регіон України: торік у бюджет України з підприємств Донеччини було переказано 8,2 млрд. грн., у той час як дотацій отримано у 2,5 рази більше – 22,5 млрд. грн.

Вочевидь, ліквідація створених Януковичем тіньових схем відмивання грошей дозволить Донбасу стати одним з економічних локомотивів України: на долю підприємств цього регіону припадає більш ніж чверть експорту країни. За умови налагодження ефективного врядування в регіоні, найбільший споживач дотацій може перетворитися на один з найбільш економічно успішних та соціально-адаптованих регіонів української держави.