Оговтавшись від зловісних прогнозів фінансових геніїв і ошустів, економістів та політтехнологів, пересічний українець починає тверезо розмірковувати над тим, що ж насправді відбувається. Декому ситуація до болю нагадує злиденне лихоліття середини 90-х років, дехто всерйоз починає готуватися до апокаліпсису. Але, найреальніше, принаймні, на мою думку, це потреба трактувати нинішні негаразди значно ширше і масштабніше, ніж катастрофу одного чи кількох монстрів-олігархів, яка спричинила ефект доміно.

Йдеться, мабуть, про застарілість схем і моделей, якими досі сяк-так успішно послуговувалися і у стосунках між людьми, і в міжгосподарських взаєминах. Йдеться про те, що ми не зможемо просуватися далі, грунтуючись на антагонізмах і тотальній недовірі. Бо що таке криза? Це, у першу чергу, всюдисущий фантом недовіри – клієнта до банку і навпаки, виборця до політика, еліти до загалу.

Даючи можливість сумнівного заробітку на високих, з першого погляду, відсотках, банкір вже мислить про кредит, на якому зможе заробити більше. Позичаючи прохачу кошти на хату чи автівку, фінансист не може стовідсотково бути упевненим у вчасному поверненні несвоїх "кровних".

Це – лише вершина айсберга, його ж підводна основа – стосунки поміж нас, особистісні неприязнь і недовіра, нещирість і лицемірство. "Поїдьте до старого центру Кам’янця-Подільського, - закликає британська письменниця-українка Анна Шевченко, - у ту міні-модель України, де cобор має мінарет мечеті, де є Вірменська й Татарська вулиці, Руська й Польська брами… І все це на краю, просто над прірвою. Бідне моє українське перехрестя, збідніле, розграбоване, як ти знайдеш музичну гармонію миру і вмілого, мудрого диригента?!"

Не хочу виступати у ролі мораліста, оскільки й вона, ця роль, успішно дискредитована нинішніми „гуру”, що осідлали владу. Хочу лише сказати, що коли хтось із філософів й намагається пояснити нинішні події кризою мотивацій, то, як мені видається, й мотиваційна прірва походить з того ж джерела: наші мотивації будуються на недовірі й бажанні „кинути” партнерів, необгрунтовано вивищитися, втілити не надто адекватні амбіції.

Навіть усвідомивши поверхову загрозу економічної катастрофи, наші вітчизняні авторитети від влади не можуть відмовитися від звичних практик спілкування. Навпаки, вони складають вину один на одного, аби тільки потішитися ефемерною перспективою перемоги, збудованої на чужих кістках. Оце – криза політики. Знову приходить на думку Єжи Лєц: „А, може, стіни Єрихону впали просто тому, що у місті надто дмухали у фанфари?”.

Тож маємо чудову нагоду стати іншими, спробувати розпочати з чистого аркуша. Скрута не змушує нікого вибачатися за вчорашні гріхи і неправду, вона ставить на перший план майбутнє, саму проблему того майбутнього: чи буде воно взагалі? "Ваше духовне пробудження вже почалося. Це пробудження має давнє глибоке коріння у космічному духовному героїзмі, воно притаманне людям, які жили на територии України з давніх часів, - зауважує Дзюнсей Терасава. - У жодному підручнику історії не сказано про це. Але сама суть Будди виходить зі схожого космічного духовного героїзму. І те ж правильно щодо Ісуса Христа, вчення про Дао, вчення Зороастра. Веди и Упанішади, Біблія – всі вони виходять з цього космічного духовного героїзму. Тому, ви – це майбутнє, ви – це весь світ".

Отож, почнімо з себе, зі своєї постави до сусіда, співробітника, бізнес-партнера. Про владу забудьмо: якщо вона зауважить метаморфози серед виборців, то інстинкт самозбереження змусить змінитися її теж.