Я навіть не міг собі уявити, наскільки незручним здаватиметься день 9 травня всім українцям. Особливо людям старшого віку.

День пам’яті та примирення (оголошений Генеральною Асамблеєю ООН), згадку про трагедію на пострадянському просторі перетворили на парадоксальне збочене свято.

Я ветеран війни в Афганістані і мені зрозумілі почуття ветеранів Другої світової війни.

Тому зрозумілим є те, що так званий День Перемоги в СРСР не святкували 20 років - до 1965 року, року коли я народився. Коли старші ветерани, які пройшли і Першу, і Другу світові війни померли, а залишилися лише ті, хто воювали юнаками. Ті, хто не міг осягнути в силу відсутності досвіду наслідків війни. З перебігом часу радянська пропаганда змогла нав’язати День Перемоги. Люди позабувши про велику трагедію почали святкувати.

Свято продовжили відзначати і після розпаду СРСР. Його намагалися зробити показовим та величним, оскільки зупинення нацистського тоталітарного режиму - єдине, чим може пишатися комуністичний тоталітарний режим. Цей день на фоні розчарувань громадян України та Росії в економіці, політиці та взагалі житті, через корупцію та повальну бідність, постійні пригнічення прав та свобод, намагалися зробити гордістю - спільною для двох, нібито братерських народів.

Сьогоднішня Росія нічим не відмінна від Радянського Союзу - та само адміністративна економіка, диктатура однієї партії, поліцейська держава. Але нацистську Німеччину в російській пропаганді замінила Україна. Держава, народ якої, ціною життя своїх найкращих синів та дочок, відмовився від шляху до російського варіанту СРСР і обрав демократію та свободу. Саме така Україна стала ворогом для Росії.

В Росії понад 20 років намагалися знайти зовнішнього ворога для нівелювання своїх внутрішніх проблем. Російська риторика пропаганди нічим не відрізняється від риторики нацистської Германії. Відтак, путінська Росія почала захищати своїх громадян від "нацистів" в Україні.

Про подібне "звільнення України" мені розповідала ще моя бабуся, пояснюючи з сарказмом, що Червоні війська звільнили українців від мови, від свободи, від прав, землі та радості.

Так і сьогодні путінська Росія звільняє російськомовних громадян від "пригнічення" в Україні, сіючи смуту. Таке "звільнення" уже відбулось стосовно українців та кримських татар в Автономній Республіці Крим.

9 травня радянська пропаганда зробила для українців та росіян Днем Перемоги, святом на фоні мільйонів жертв. Я впевнений, що цього року для українців все змінилося, що "Піррова перемога" стане Днем пам’яті та примирення.

9 травня стане різним днем для українців та росіян. Росіяни продовжать святкувати, вважаючи себе наддержавою, що перемогла нацистську Німеччину. Свою обраність вони будуть підтверджувати віртуальною перемогою над Україною в Криму.

Українці відчують реальність. Реальність, яку навіть за бажання неможливо оминути, адже міф про Велику Перемогу розвінчано. Єдине, чим міг пишатися СРСР зникне в очах українців. Зникнуть ностальгічні нотки в старшого покоління. Це відчуття ясно вказуватиме на необхідність змін. Шкода, що задля цього нам необхідно було пережити зраду колись "братнього" народу. 

Шкода, що путінська Росія до сих пір маскує всі проблеми під "Великою Перемогою" у Другій світовій війні. Росіяни не роблять висновків, створюючи для себе паралельну реальність.

Потрібно розуміти, що в цій паралельній реальності житиме лише Росія.

Я пам’ятаю своє повернення з Радянської війни в Афганістані. Я був тяжко поранений, і тому повертався після лікування в госпіталі. В ті часи Радянська війна в Афганістані замовчувалася. Доводилося пояснювати, що СРСР в Афганістані веде війну, що масово привозять "цинки" та масово повертаються поранені молоді люди, що стали інвалідами.

Сьогодні ми живемо в часи інформаційного суспільства, соціальних мереж та медіа. Сьогодні всі процеси проходять на багато швидше. Путінській Росії не варто розраховувати, що вони зможуть замовчувати правду. Проте, поки що росіяни продовжать святкувати 9 травня - День Перемоги. Це єдине, чим вони можуть пишатися. Як виявилося, за 23 роки незалежності Росія не створила жодного приводу для своїх громадян, щоб пишатися своєю Батьківщиною. Життя минулим, життя в паралельній реальності - це те, що зажене Росію в глухий кут. Адже в них "немає" проблем, тому і шукати жодних вирішень непотрібно. Росія як алкоголік, що не визнає існування залежності.

Українці святкувати не будуть. Українці стали жертвою тоталітарного режиму в тій війні. Українці зрозуміли, що зупинення нацизму не виправдовує існування комунізму.

Українці позбавляються ілюзій. Побачивши недоліки українці отримали досвід. Україна отримала шанс на зміни.