Про український мір.

Вчора в Олександрівську (місто-район Луганська) до однієї знайомої, яка живе біля річки, пошкрябались у вікно. Вона злякалась, взяла лопату та вийшла. А там поранений чоловік. Вони з братом рибалили та на них напали терористи-сепаратисти. Брата вбили, а він стрибнув у ріку, і в нього прострелена в трьох місцях рука та поранення в грудь. Йому пощастило, що ця жінка колись працювала медсестрою, тому його змогла перев’язати та викликала швидку. 

На виїздах з Луганська стоять блокпости терористів. Якщо їхати і не зупинятися, вони стріляють по колесах, зупиняють машину та калічать водія. Тому краще зупинятися.

2 травня подруга моєї мами їхала з Миргорода через Слов’янськ. Їхала з дитиною. Поїзд обстріляли терористи, дитина забилася в куток.

Тепер поїзди з Луганського напрямку їдуть в об’їзд, тому затримуються на 4-5 годин.

І де новини про це? Це ми створюємо такий український мір, де не договорюють, не кажуть про справжню небезпеку?

Сьогодні виїжджаю в Київ.