Всі говорять, що треба робити у Слов'янську. Ніби й знають, як варто діяти, а результату нема. Задався питанням: “Що я робив би у Слов'янську?”.

Ситуація справді складна. Але чомусь в окупованому місті досі працюють банки, туди завозять гроші, йдуть перекази з-за кордону, навіть з Росії. Самі ж фінансуємо окупантів? Місто забезпечене водою, електроенергією, газом, всім необхідним для життя. Так переймаємося, щоб сепаратисти не гинули від спраги?

Сепаратисти, окупанти, бойовики — це не мирні жителі. Місто має бути оточене нашими військами. Треба ставити ультиматум — до такого-то числа всі мирні жителі мають залишити Слов'янськ. Кожному мешканцю міста передбачена грошова компенсація за те, що країна не змогла їх захистити. Людям треба сказати: “Ви покидаєте домівки, але все майно застраховане. Коли ваше помешкання постраждає під час антитерористичних дій, вам все компенсує держава. Знищать машину - її вартість теж відшкодують. А хто залишається у Слов'янську після того числа - ми не несемо відповідальність за ваше життя і здоров'я".

Без грошей слов'янці не вийдуть з міста. Їм промивають мізки люди з автоматами. Єдиний спосіб переламати ситуацію — одразу дати компенсацію. Наприклад, 50 тисяч гривень на людину. Держава не виконала свою функцію — не захистила людей. Тому має заплатити.

Мирні жителі, які залишать Слов'янськ, мають бути розташовані тимчасово у спеціальному центрі для біженців. Їх треба забезпечити абсолютно всім. Мають відчути турботу про себе.

При бажанні й умінні - це можна зробити за тиждень.

Коли люди виїдуть і будуть у безпеці, треба починати військову операцію. Вимкнути світло, газ та воду у місті і почати тотальну зачистку.

Бандити мають розуміти: або складають зброю і виходять, а їм гарантують справедливий суд, або - військова операція.

Всі бандити повинні бути знищені. Держава має показати - вона існує чи її нема.

Коли така операція пройде у Слов'янську, то в інших містах бойовики або здадуться, або люди їх самі виженуть.