Останніми роками у Росії сформовано широкий консенсус навколо системи зовнішньополітичних пріоритетів, яку деякі експерти вже називають «Доктриною Путіна», а її постулати були остаточно сформульовані ним 18 березня цього року у відомому зверненні «з нагоди приєнання Криму».

Її квінтесенція:

Баланс сил у світі змінився. Вага Заходу у світовій політиці зменшується. Настав час для кардинальних змін.

Росія буде намагатися формувати свої правили гри у світовій політиці.

Кремль ображений на Захід і більше на розглядає його у якості партнера.

Росія - окрема держава-цивілізація зі своїми унікальними цінностями.

Міжнародне права більше не є догмою, а – своєрідний набір постулатів, з якого Москва обиратиме те, що їй вигідно.

Сфера дії «Доктрини Путіна» – пострадянський простір. Будь-яка країна зони впливу Кремля, яка здійснює політику, що суперечить його інтересам, має бути готова до протистояння з Росією, у тому числі збройного.

Держави поділяться на сильні і слабкі. Територіальна цілісність і суверенітет слабких є полем домовленостей сильних.

Роль міжнародних організацій та об’єднань різко зменшується. Вони є лише одним з інструментів відстоювання інтересів сильних держав. Міжнародні гарантії можна ігнорувати.

Путінський режим, дещо модернізувавши відому доктрину Брежнєва часів «холодної війни» і замінивши привід для втручання у справи інших держав із захисту «завоювань соціалізму» на «захист інтересів росіян», є сьогодні найбільшою загрозою української демократії і державності.