Підсумкові тези на ранок 20 травня 2014 р.

Основна тема - україно-російська війна 2014 року

- найяскравіша подія минулого дня - оприлюднене вчора ввечері відеозвернення Р. Ахмєтова, де він прямим текстом говорить, що ДНР проводить геноцид Донбасу. Нам абсолютно не шкода найбільшого східного барона, але це запізніле прозріння ми вітаємо. Тепер бажано перейти до справ, а два місяці поспіль від Ріната Леонідовича тільки слова звучать;

- аналогічно, лише слова ми чуємо від іще одного потужного "підігрівача ситуації", Російської Федерації. Путін вчора вчергове оголосив про відведення військ, і цілком прогнозовано нічого не зробив. Як мінімум три різних джерела потвердили, що війська залишаються на місці;

- однак навіть саме повідомлення Путіна про такий намір викликало паніку серед терористів. Тому що, навіть попри реальне продовження "невидимої війни" з боку Росії, без військового вторгнення терористичні "республіки" попросту приречені, і скільки б вони не звертались в ООН, часу їм лишилось дуже небагато;

- також стало зрозуміло, що наступний Геніальний План Путіна полягає в тому, щоб знищити інфраструктуру та виробничі потужності Донбасу, і тим самим повісити на шию України важкий фінансовий тягар. Так само, як НДР колись лягла на шию ФРН після возз'єднання. В цьому контексті можна тільки поспівчувати кремлівському фюреру - він реально повірив в те, що виробничим ядром України є Донбас. Насправді таким ядром є Дніпропетровщина і Харківщина, які українській владі вдалось втримати. А в Донецькій та Луганській області він спрацює як асенізатор - знищить "заводи-феодальні володіння", що були опорою Партії Регіонів і назавжди зітре її з української політичної карти. Як відомо, з нуля завжди відбудовувати простіше, ніж підтримувати на плаву те, що досі працює на технологіях 50-х років. Самі терористи в цій схемі зайві, вони будуть покинуті;

- зазначимо, що попри всі негаразди, згідно офіційної статистики падіння економіки України уповільнилось, навіть попри зупинку заводів в Донецькій та Луганській областях. Це демонструє їх реальну вагу в українській економіці;

- на користь цього говорять слова самого очільника терористів О. Бородая, який заявив, що анексія Криму були не державною операцією, а "приватною ініціативою", під егідою російського олігарха К. Малофеєва. З одного боку ми знаємо, що олігархи в Росії виконують команди Путіна, з іншого, це початок прямого зливу терористів;

- в той же час, цілком можливо, що злити Росія їх не встигне. Як ми уже раніше писали, терористи знаходяться на жорсткому підножному пайку. Росія крутить на телебаченні ролики, як вони допомагають "ополченцям", а реально не дають їм навіть палива, а вивезти сотні "вантажів 200" не вдається уже другий день;

- зовсім не дивно, що в таких умовах вони скочуються до банального військового комунізму часів 1917-1918 років, із експропріаціями, насиллям над місцевим населенням і закликами "поділити все і урівняти". Жорстока іронія, Гіркін в своїх реконструкціях виконував роль офіцера-денікінця, а по факту йому дісталась роль якого-небудь червонопузого Тухачевського;

- до речі, в цьому контексті зовсім не дивна підтримка сепаратистів з боку КПУ та партії Н. Вітренко, адже кого-кого, а "своїх" ця публіка чітко відчуває. Також, зовсім не дивно, що терористи уже оголосили про заборону у себе всіх партій, крім (ха-ха!) переслідуваної київською хунтою КПУ;

- в цьому контексті ми дуже і дуже вітаємо заяву О. Турчинова, в якій він методично перерахував всі приклади підтримки сепаратизму з боку Комуністичної Партії. Дуже символічним виглядає оприлюдненням ним офіційного листа до Мін'юста саме в Биківні, де були вчинені масові розстріли українців саме комуністами. Міністерство юстиції уже взялось до роботи;

- якось і не дивно, що в такому випадку у Турчинова став рости рейтинг, і легітимним головою держави його уже вважає більше 50% населення (за соціологічними опитуваннями). Враховуючи, що наша соціологія любить брехати, реально він може бути навіть вищим. Бо як ми уже казали - хто заборонить КПУ, той стане героєм України;

- в останню хвилину стало відомо, що Ахмєтов закликав всіх своїх робітників страйкувати проти сепаратизму. Що ж, ми сподіваємось, що це початок. Бо Рінат Ліанідич завжди знає, хто переможе. І це буде не маргінальний Гіркін, і не нацистська Росія, а ми.