Вислів про історію, що повторюється як фарс, всі знають. Із огляду на теперішні події, історія повторюється як трагедія теж, тільки в меншому масштабі, — проте результати цієї маленької трагедії справді можуть виглядати кумедно.

Яка направду головна відмінність між тим, що відбулося в Києві, й тим, що наразі коїться в Донецьку?

Очевидно: у нас — Лютнева революція, а в Донецьку й Луганську намагаються влаштувати революцію Жовтневу.

Причому наша Лютнева — поліпшеного гатунку, тобто без Керенського, безпорадних Установчих зборів, погромів і двовладдя — нормальна буржуазно-демократична революція, а на сході — саме Жовтнева в усій красі, про що ще Блок написав з вичерпною точністю в «Дванадцяти»:

«Запирайте этажи,

Нынче будут грабежи!

Отмыкайте погреба —

Гуляет нынче голытьба!»

Леніних своїх там більш ніж досить — один Пономарьов чого вартий. Зрештою, яка різниця, є в бандита університетська освіта чи лише кілька років у тюремній, як колись казали, «академії»?

Тепер дуже добре — без опосередкування фільмами або підручниками — видно, як це робилося тоді, восени 1917-го. Грабують, катують, вбивають, беруть заручників. Проводять липові голосування. Ділять владу, стріляючи одні в одних. Просто все як по писаному.

Причому історичні аналогії сягають далі: адже незабаром, у 1918 — 1919-х, на сході теж проголосили липовий (більшовицький) уряд, набрали військо з російсько-української голоти й пішли війною на Київ. На щастя, тут подібності закінчуються. Бо Лугандон (так уже охрестили те квазідержавне непорозуміння) може, звісно, оголосити війну законному урядові, але сепаратисти навіть не зовсім контролюють території, на яких вони насаджують другу УРСР, — вже не кажучи про те, щоб рушати в похід на столицю. Хоча, звісно, вони при цьому лишаються горлорізами і можуть накоїти чимало лиха. Ось уже така бувала людина, як Ахметов, ні сіло ні впало, виступила із заявою в прямому ефірі, що, мовляв, не дозволить сепаратистам знищити Донбас. Ну, це ще ближче до фарсу. Пізненько, Рінате Леонідовичу, ви злякалися.

Повертаючись до наших паралелей, аналогій та баранів з автоматами: жовтень 1917-го свого часу занадто затягнувся. Цього разу, думається, так не буде. Фарс — жанр швидкий, а історичні уроки хай туго, але засвоюються. Донецько-луганські більшовики закінчать набагато гірше, аніж їхні попередники, — бо переплутали епоху.