Я добре знаю це місто - відомий тепер всьому світу Слов'янськ.  В якості керівника мобільної групи спостерігачів, я за добу об'їздив його вздовж і впоперек, маневруючи між виборчими дільницями міста під час президентських виборів 2004 року. 

Це фото зроблено в Слов'янську, біля 4:30 ранку 26 грудня 2004 року (на фото я - четвертий ліворуч, в довгому темному шкіряному пальто і в береті). Ми, 17 добровольців - спостерігачів щойно висадилися з автобуса. 

У Києві, на зборах в актовому залі Києво -Могилянської Академії люди зі штабу Ющенка попередили нас, що добровольці, які вирушають у Донецьку та Луганську області (саме в ці дві області), їдуть на свій страх і ризик, тобто абсолютно без усяких гарантій безпеки і без надії на допомогу з Києва, якщо там щось з нами трапиться. 

Цілий день 26 грудня по місту нас возив на своєму автомобілі місцевий бізнесмен - активіст. У другій половині дня, під час жорсткого конфлікту на одній з дільниц, де місцеві нас мало не вбили, нас знімала знімальна група донецького телебачення (вони буквально «по п'ятах» переслідували нас). 

Через деякий час цьому нашому помічникові - аборигену зателефонувала його дружина. Вона повідомила, що нашу групу показали по місцевому телебаченню, причому мене ("чоловіка в окулярах і в шкіряному пальто") в сюжеті чомусь назвали не спостерігачем, а «ватажком групи провокаторів з Києва». 

Пам'ятаю, що по поверненню в Київ на розпитування товаришів (з, як зараз кажуть, «Диванної Сотні»), відповів: «Хлопці, мені здається, що я повернувся в минуле і побував у Радянському Союзі. Вони всі там живуть в минулому.» 

Це було в грудні 2004 року...