Організація виборів Петра Порошенка висвітила слабкі місця найбільш вірогідного переможця президентських перегонів. Уже сьогодні видно проблеми, з якими він зіштовхнеться в разі обрання на посаду керівника держави.

Перше - Порошенко не має своєї команди, через що змушений спиратися на ситуативних союзників, які часто є представниками минулої влади, автоматично стаючи заручником чужих апетитів.

В такий спосіб, Порошенко оточує себе людьми сумнівних моральних якостей - замість того, щоб зробити ставку на молодь або незаплямованих лідерів, що постали протягом революційних подій останніх місяців.

Друге - Порошенко надовго пов’язаний політичним альянсом з Віталієм Кличком, який є вікном впливу групи Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна.

Навіть якщо сам Порошенко не матиме жодних зобов’язань перед оголошеним у міжнародний розшук олігархом, стосунки Кличка з угрупуванням "РосУкрЕнерго" неминуче впливатимуть на політичну поведінку Порошенка з огляду на розбудову ними політичного альянсу на паритетних засадах.

Третє - Порошенко по факту не має власної партії, а "Солідарність" є лише брендом без наповнення. Відповідно, рейтинги цієї партії не мають під собою реальної основи та є ситуативним перетоком виборців в умовах кардинального перерозподілу виборчого поля.

Окрилений нинішнім рейтингом, Порошенко невдовзі буде спостерігати так само стрімке його зменшення, що створює для нього виклики – чи готовий він змиритися з втратою підтримки, наполегливо проводячи зміни?

Четверте – партія Порошенка побудована за принципом бізнес-корпорації, куди входять його ділові партнери та підлеглі, прізвища яких нічого не скажуть громаді, але які будуть вірою та правдою служити своєму начальнику-акціонеру.

Такий принцип стосунків у команді наслідує звичаї, що панували у Віктора Януковича, та породжує ризики авторитаризму. У політичній структурі Порошенка, яка будується за вождистським типом, відсутні будь-які механізми внутрішнього стримування та політичної конкуренції.