Зараз модно писати і копіпастити, буцімто Путін веде проти нас якусь таку війну абсолютно нового типу, комплексну, змішану і ще бозна яку. І типу світ включно з нами не готовий до цього, тому що все це абсолютно в новину. Але це зовсім не так. 

Це все одне, що стверджувати, не хочу задівати нічиї почуття, що якби голова якоїсь церкви почав дрочити під час прямого етеру до пастви, то він таким чином застосував абсолютно новий метод спілкування і що опоненти ніц не знають як його спростувати. 

Так от, нового тут абсолютно нічого немає, а має місце повномаштабна "ТО" (терористична операція). Яких було вже тисячі і буде ще не менше.

Можливо, когось вражає саме розмах цієї ТО, але достатньо пригадати війни на Близькому Сході, чи в Африці, чи, зрештою, державні терористичні акти Сталіна, Гітлера, і ми побачимо що чуваки ще тільки розминаються. 

Росія відверто стала на чолі, щонайменше, напівсвітового тероризму. Її верховні керівники ведуть терористичну війну проти Європи, в даному випадку на сьогодні переважно на українському фронті. "Нового" тут хіба те, що Росія не дуже шифрується, тоді як раніше СРСР та РФ маскувались більш прилічно. Але не завжди - наприклад, при Сталіні зовсім не масквалися. 

Важливо розуміти, що ця велика за маштабом ТО складається з ланок заручників, які у свою чергу прикриваються іншими заручниками. Далеко не всі учасники беруть участь добровільно - в кращому випадку вони "просто виконують накази", а часто густо роблять це зі страху за своє життя (кар'єру, свободу, життя близьких, майно), ще велика частина страждає яскравим стогольмським сіндромом. Ні, це не виправдання, бо кожен все одно відповідає за свої вчинки. Але це слабка сторона всієї ТО. 

Так, багато організаторів і учасників роблять це за гроші або з куражу, але вони не можуть заткнути собою всі дірки, і на ключові масові заходи ТО ставлять добровільних (чи не дуже) заручників ситуації. Як приклад, я знаю про прокурорів, що на окупованій землі показують справи своїм підслідним і радять їм як себе поводити, щоб справа засипалась - о чюдо, навіть не вимагаючи за це оплати. Це теж заручники, хоча й напівдобровільні. 

Я наголошую саме на терористичному характері усієї війни Росії проти нас, щоб аспекти які вискользують з уваги багатьох аналітиків стали на гідне їм місце. Світова спільнота має величезний багаж знань як діяти в ситуації ТО, і "АТО" - це лише верхівка айсбергу. Назвати все своїми іменами це значить пригадати усі слабкі сторони і вади терористичної діяльності, знати як, коли і куди бити. 

Вести з терористами переговори не можна, і це не гарний девіз, а печальна прагматична істина. Відомо, що терористи від цього лише нахабніють і висуватимуть все нові і все безглуздіші, з точки зору нетерориста, умови. 

Можна і треба вести переговори з посередниками, сумніваючимися, перебіжниками чи тими хто обдумує такий крок. Зв'язок із центром ТО припустимий, лише коли НАМ є що повідоміти терористам, висунути свої умови, пригрозити тим що ми можемо зробити, і зробити якщо там не зрозуміли жарту. 

Оборонятись на своїй території цього вже замало, необхідно переносити дії в глухі тили противника. Мати кількаярусний план із кінцевою метою покінчити з головним терористом та його організацією, в даному випадку - це Кремль і його терористична держава в сучасному вигляді. Грати тільки по своєму плану. Найсхильнішим до переговорів обіцяти лише одне - життя і чесний суд. 

У нас виграшна ситуація вже просто тому, що на відміну від якихось таємничих "Аль Каєди" або "Чорної Руки", ми знаємо практично все і про терористів, і про організацію. Ми просто цим мало цікавились, але завантажити це в мозок оперативника можна за добу, не вдаючись до подвигу. Ми знаємо всі слабкі сторони Росії. Ми можемо їх недооцінювати або переоцінювати, але ми все одно знаємо їх і маємо використати буквально усі, одну за одною. В якій послідовності - це і є задача справжнього Плану, але вона не заскладна. 

У мене поки що все. Розумному достатньо.