Протокольний символізм

Те, що і оточення Путлєра, і ‪#‎Порошенко‬ особисто майже одночасно заговорили про можливість "випадкової" зустрічі в Нормандії, доводить - вони обидва не просто до неї готові, але і планують.

Сам по собі факт обміну привітаннями з керівником країни, що є наразі сусідом-агресором, не є чимось неприроднім.

Більше того, якщо підтвердиться прогноз про "ввічливу ізоляцію" російського фюрера світовими лідерами під час святкування роковин відкриття Другого фронту, буде зрозуміло- цивілізований світ не збирається відступати від свого тиску на Росію.

На Меркель не треба скаржитися. Вона жінка і вона вчиняє мудро, погодившись сісти біля кремлівського карлика. Ніякого підтекста там немає.

Навпаки, представниця країни, яка розпалила дві світові війни, цим самим покаже всьому світу, що її нація давно зрозуміла необхідність спокутування своїх помилок історії.

Але головною загадкою в цьому разі стане змістовний і навіть візуальний характер зустрічі Путлєра і Порошенка.

Хотілося б нагадати нашому новообраному президенту, що з давніх давен відкриту долоню подавали лише друзям і партнерам.

Та і Україна, скоріше за все, воліла б почути виразну вимогу щодо звільнення Криму і припинення підтримки Росією тероризму в Донбасі.

Тверда позиція нашого керманича, а не сором'язливе розпатякування про якусь міфічну "плідну та взаємовигідну співпрацю двох братніх народів", стало б для української нації кращим символом реальних намірів нового політичного керівництва країни.

Набагато яскравішим, ніж купа передвиборчих обіцянок.

Свій перший бій Петро Порошенко проведе у Франції. Зважаючи на послідовну підтримку ЄС і США України в конфлікті з Росією, він не має права програти його, навіть прикриваючись протокольною дипломатією фальшивих посмішок.