Блогосфера вітає журналістів з професійним святом
Павло Петренко: Друзі! Вітаю вас із професійним святом - Днем журналіста!
Свобода слова є мірилом стану демократії у суспільстві. Ще півроку тому Ваша професія в Україні зазнавала безпрецедентних утисків та репресій. На жаль, і зараз бути журналістом в Україні ризиковано та небезпечно.
Завдяки Вашій самовідданій праці весь світ дізнався правду про небувалу корупцію минулої влади, події на Майдані та переслідуванні його активістів. Під багнетами окупаційних сил Ви, ризикуючи життям, висвітлювали анексію Криму, а зараз на Сході працюєте під кулями найманців.
Я висловлюю Вам свою щиру повагу та підтримку. Справа, яку Ви робите, потрібна Україні.
Сподіваюсь, що скоро репортажі з передової стануть історією української журналістики, а Ви працюватимете лише над мирними сюжетами.
Бажаю Вам здоров’я, особистого щастя, натхнення та успіхів у Вашій непростій роботі!
Volodymyr Ariev: Вітаю, любі колеги: акули пера, кити розслідування, карасі СММ, піраньї гарячих точок, дельфіни аналіза, лящі мікрофона, вугрі піара, соми есеїстики та щуки фейлетону! Бажаю хлібних фактів і оминати вудок і пасток. Професійно минайте рибалок і завжди будьте людьми! Божої вам ласки, друзі!
Олександр Бригинець: Колеги! Вітаю на. з днем журналіста! Якість журналістської роботи стає якістю життя народу! Хай вона буде безмірно високою!
Сегодня день журналиста. Именно в этот день 6 июня 1992 года Украину приняли в Международную федерацию журналистов (IFJ). В этот же день я по странному совпадению сдал документы в приемную комиссию факультета журналистики Киевского университета имена Тараса Шевченко. Или в Шеву, как говорят все его выпускники. Первый курс журфака независимой Украины.
Полгода отучились в Желтом корпусе на бульваре Шевченко, а потом журналистскую элиту перевели в здание бывшей Высшей партийнойшколы на Мельникова, 36. В коридорах еще витал дух коммунизма, оставались красные ковровые дорожки. А в моей общежитской комнате еще стоял желтый телефон. В ВПШ все комнаты общежития еще были телефонизированы. Все для партэлиты.
Все становление украинских медиа прошло на моих глазах. Мои однокурсники и коллеги курсами помладше стали цветом отечественной журналистики. Вот их славные имена Ivanna Kobernik Ludmila Tomanek Mykhailo Livandovskyi, Рауль Чилачава Ольга Чайко и много-много других! Люблю вас всех;)
Сьогодні в Україні відзначають День журналіста. З великою повагою ставлюся до людей цієї професії. Відчуття того, наскільки вони неймовірно мужні та хоробрі люди, прийшло під час подій на Майдані і не полишає зараз, коли ми протистоїмо ворогу на сході нашої країни. Переконаний, що саме ваш патріотизм допомагає блискуче руйнувати усі безглузді міфи та українофобські перестороги, що нав’язуються намросійською пропагандою. Ризикуючи своїм життям, ви допомагаєте нашій державі ставати кращою. Я дякую вам за це.
Під час сьогоднішньої зустрічі з вами, я ще раз переконався, що справжня професійна журналістика живе та розвивається. Ви продовжуєте бути принциповими, об’єктивними та незалежними. Ще раз вітаю усіх та перепрошую, що, можливо, не вдалося поспілкуватися з вами у ще більшому колі. Двері НБУ завжди відкриті для вас.
Bohdan Yaremenko: Більш менш завжди в житті мене оточували журналісти. Мій батько багато років викладав на факультеті журналістики в університеті Шевченка. Навіть був автором одного з підручників з історії журналістики. Часами мене малого брав у відрядження, де неодмінно навколо були або його колишні студенти або просто співробітники ЗМІ.
Свою роботу я почав в прес-службі МЗС України. І далі, і далі, і далі...
Тепер наш фонд підтримує власний мас-медійний проект - інформаційний портал "BlackSeaNews". Отже я і сам до певної міри вливаюсь у цю "другу найдревнішу" професію.
Але оскільки, за великим рахунком, журналістом не є, то можу собі дозволити такий собі погляд збоку.
Поганими і продажними можуть бути і президенти, і дипломати, і військові, і лікарі, і навіть даішники. Тому не треба.
Але в сучасному світі, коли все піддається сумніву і все продається (принаймні так вважають продажні політики і бізнесмени) надзвичайно багато залежиться від високих моральних принципів і професійності тих, хто може наперекір усьому, в найскладніших і найзагрозливіших обставинах, ставлячи під удар власне і своїх близьких життя і благополуччя, сказати голосно і публічно правду.
Люблю і трохи заздрю вам, мої друзі-журналісти!
Яна Осадча: ну че, коллеги, я признаться вспомнила про 6 июня благодаря звонку с поздравлением утреннему. То ли дело раньше было( Но да ладно не будем вспомнить алкогольных историй) В общем, поздравляю нас всех - и желаю главного - мира и возможности работать без автоматов у виска и без шансов оказаться в подвале. Ну и здоровья, любви, денег и тем человеческих, о которых писать и снимать - не о захватах, расстрелах, задержаниях и штурмах... Нопосаран!
Елена Овчинникова: Друзья, коллеги, дорогие мои журналисты, с праздником!!!! Пусть он будет добрым! Живите долго! Творите! Наслаждайтесь своей профессией, она у нас - самая крутая!!! Всем Мира!
Если просто выпить, то да, но так, чтобы праздновать день журналиста - нет. Ужасная профессия в ужасных условиях.
Тем не менее спасибо за поздравления. И я тоже поздравляю.
Вот такой когнитивный диссонанс.
Дмитро Мурін: Вітаю журналістів зі святом! В тих умовах, які маємо, зайвий раз оцінив, наскільки це важлива річ - якісна, заснована на жорстких принципах і цінностях журналістика. Ми, звичайні люди, не можемо бути всюди, все бачити і чути. Ви є нашими очима і вухами, шановні журналісти, - чи то в коридорах Кабміну чи то на передовій на Сході.
Ми сильніші і мудріші, якщо очі і вуха нас не підводять, надають нашому мозку збалансовану правду, а висновки пропонують робити самим. Ми перетворюємося в обдурену біомасу, якщо нами маніпулюють як хочуть, перекручюючи і тенденційно подаючи об"єктивну реальність, напряму засовуючи, запихуючи в мозок готові картинки світу.
Я розумію - до справжньої журналістики нам йти настільки ж довго і складно, як і до високласної армії, високопрофесійної чесної поліції, інтелектуальної патріотичної політичної еліти, освіти, заснованої на виховуванні потужних і яскравих особистостей, відповідальної до власного життєвого простору громади.
Але давайте йти. Роль ваша в цьому шляху дуже важлива. Келих за вас!
Ну, колеги. щоб найгірші умови в яких вам би доводилось працювати - це макдональдс без вай-фая.
Найстрашніше, що б пролітало над вашими головами - безкоштовне солодке ванільне морозиво і цукерки (можна, не Рошен:)
Найжахливий полон, в який вас могли б взяти - це примусовий полон-відпустка в 5-ти зірковому готелі з олл-інклюзив і на берегу Андріатичного моря.
І щоб ви більше ніколи, ніколи НІКОЛи не казали - "ой як же скучно в Україні, набридло про панд і бантики писати").
Svyatoslav Vakarchuk: Правда завжди одна. Брехня в кожного своя. Не забувайте цього ніколи. Зі святом, панове журналісти. І дякую за роботу:)
Karpa Irena: Дорогі кохані друзі й подруги журналісти! З професійним і фрі-лансерським нас святом;) хай нам працюється вільно і платиться достойно. Нє?)
Київська спілка журналістіа учора презентувала альбом "Майдан гідності". Багато світлин відображають роботу "репортерської сотні" під час протестів. Приємно, що є мої там і мої фото з.і. Вітаю усіх з "репортерської сотні" з професійним святом!
Ігор Паращак: Шановні колеги-журналісти, усі, кого знаю особисто, і з ким знайомий заочно. Вітаю вас із нашим професійним святом.
Кожен журналіст - це "спецназівець" у жорстокому світі інформаційних воєн. До інформаційного протистояння додалося військове і я низько вклоняюся нашим мужнім колегам, які ведуть репортажі із зони бойових дій, ризикуючи своїми життями.
Нам усім тепер особливо часто доводиться протистояти інформаційній агресії сусідньої звихненої держави. Для кожного з нас це протистояння - є найвищим випробуванням.
Тому дай нам, Боже, спокою, витримки, душевної рівноваги, мужності та тверезого глузду, щоб розпізнати ворога, незалежно від того, які шати він на себе одягне.
Усіх вас поважаю, шаную і люблю.
Kapustin Andrei: Я вот тут сижу и думаю - День журналиста - это как? В смысле что? Вот десантники, скажем, публично нажираются водки и идут драться и осквернять фонтаны. В день прокурора, помню, ныне подследственный Ренат Куэьмин шпилил Мурку. А нам, горемычным, что делать? Информпространство бросать на произвол судьбы нельзя. Песен специальных нету. Унылые говнослова от руководства страны и партийных лидеров слушать противно. Ибо они же нас первые и ненавидят. Но поскольку ничего взамен еще не придумали - всех журналистов (а не сотрудников СМИ) с праздником!
Irina Medushevskaya: Дневное, ко Дню Журналиста:
У Абрама умерла жена. Идёт в газету давать некролог. Спрашивает, какой будет самый дешёвый.
Ему объясняют, что чем меньше слов, тем дешевле. Он диктует:
"Сара умерла". Ему говорят, что можно добавить ещё два слова, а стоимость будет та же.
Итоговый вариант: "Сара умерла, продам Москвич"!
ВІТАЮ ВСІХ ЖУРНАЛІСТІВ, ЯКІ НЕ Є І НІКОЛИ НЕ БУДУТЬ ТАКИМИ, ЯК НА ЦІЙ СХЕМІ !
ЗІ. Багато не бухайте, нирки не залізні.
Анатолій Матвійчук: Друзі мої, журналісти: газетярі, радійники, телевізійники, з
професійним святом Вас! Добра і Натхнення! Якщо комусь цей твір ще кілька років тому здавася пафосним, то сьогодні - все правда: "Ми сьогодні, як в бою, на передньому краю..."
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
