У новообраного п’ятого Президента України Петра Порошенка немає важливішого завдання, ніж звільнити всіх політичних в’язнів, які досі перебувають в українських тюрмах, у томи числі Василя Даниліва, якого ув’язнили три роки тому за сфабрикованими звинуваченнями. Цим Порошенко продемонструє свою відданість європейським цінностям, які, за його словами, лежатимуть в основі його діяльності на новій посаді.

Втеча в кінці лютого Президента Віктора Януковича з України, яка відбулася після вбивства понад ста протестувальників від рук силовиків-найманців, призвела до звільнення 23 політичних в’язнів, найбільш помітною з яких була колишній Прем’єр-міністр і лідер опозиції Юлія Тимошенко. Одразу після цього лідери Євромайдану підписали політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) і договір про отримання кредиту від Міжнародного валютного фонду (МВФ), відновивши курс України на європейську інтеграцію.

Хоча з того часу на Заході побутувала думка, що лідери Євромайдану вже перегорнули неприємну сторінку політичних репресій, це, на жаль, не зовсім так, адже деякі українці продовжують лишатися за ґратами з політичних міркувань.

Яскравим прикладом цього є доля пана Даниліва. Хоча нову владу інформували про нього, його справа загубилася у вихорі агонізуючої, однак все ще дуже корумпованої судової системи України. Практично немає сумнівів у тому, що є й інші подібні в’язні, які лишилися поза увагою і продовжують перебувати заручниками закритої пенітенціарної системи України.

Влітку 2012 р. Даниліва затримали згідно з ордером, виданим за спробу вбивства Сергія Дядечка, колишнього віце-президента банку «Родовід». «Родовід» був одним із банків, якому український уряд допомагав після світової фінансової кризи 2008 р. Значну частину цих коштів було виділено не за призначенням.

Данилів завжди наполягав на власній невинності, заявляючи, що він не знає Дядечка, не причетний до спроби його вбивства і ніколи не мав справ із банком «Родовід». Водночас Дядечко був високопоставленим прихильником тодішнього Президента Януковича і Партії регіонів, очолюваної його давнім союзником Миколою Азаровим.

Насправді Данилів виявився пішаком в іграх усередині так званої «держави шантажу», де бізнесменів змушують надавати владі фінансову і політичну підтримку або свідчити проти політичних опонентів. Навзамін вони отримують комерційні вигоди або зняття кримінальних звинувачень у вигаданих злочинах, які зникають так само швидко, як і з’являються.

Підлеглі Януковича ув’язнили Тимошенко в жовтні 2011 р. за «зловживання владою» – радянською статтею з Кримінального кодексу. Однак Янукович планував вирішити «проблему Тимошенко» раз і назавжди, ув’язнивши її на довічний термін за позірну участь у вбивстві олігарха Євгена Щербаня в 1996 р. Два «свідки» – Петро Кириченко і Данилів – були настільки важливими для цієї справи, що знадобилося пряме втручання тодішніх Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка і першого заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна.

Кириченко свого часу давав свідчення на суді в США над колишнім Прем’єр-міністром Павлом Лазаренком в обмін на імунітет з боку ФБР. В Україні проти Криченка було відкрито дві кримінальні справи і ще одну – проти його дружини Ізабели. Три їхні українські квартири і один офіс було арештовано. У вересні 2011 р. Ізабела Кириченко приїхала в Україну, аби продати свої квартири і була ув’язнена на три місяці та поміщена на один місяць під домашній арешт за сфабрикованими звинуваченнями у шахрайстві та підробці документів. Однак звинувачення проти неї було знято одразу після того, як прокуратура отримала «нові свідчення» від її чоловіка щодо участі Лазаренка і Тимошенко у вбивстві Щербаня.

Схожа, однак зрештою безуспішна, спроба отримати потрібні свідчення була здійснена і по відношенню до Даниліва. На Даниліва, коли той перебував у слідчому ізоляторі в Кривому Розі, постійно тиснули, аби він дав свідчення проти Тимошенко і звинуватив її у причетності до вбивства Щербаня. Там і в інших місцях затримання Даниліва відвідував шеф міліції Захарченко та інші високопоставлені міліціонери, що стало безпрецедентним випадком політичного втручання в судову систему України.

Лідери Євромайдану відкрили кримінальні справи проти Захарченка, Януковича і більше тридцяти їхніх посібників за масові вбивства та зловживання владою й оголосили їх у міжнародний розшук за лінією Інтерполу. Їхні активи на Заході було заморожено. Кузьміна, у свою чергу, два роки тому внесли до чорного візового списку – після того, як він за допомогою шантажу збирав «свідчення» на території США, не сповістивши про це Міністерство юстиції.

Українські міліцейські і прокурорські чини, діючи від імені Януковича та його клану (прозваного «сім’єю»), шантажували Даниліва, аби той почав свідчити проти Тимошенко, намагаючись таким чином зробити з неї співучасника «кримінальної змови» разом із Лазаренком. Згідно з цим вигаданим сценарієм, Лазаренко нібито повинен був знайти виконавців для вбивства Щербаня, а Тимошенко – оплатити це вбивство. Тимошенко нібито заплатила 2,329 млн доларів зі своїх рахунків, а Лазаренко – ще півмільйона доларів готівкою.

Міліціонери також вимагали від Даниліва приховати свідчення щодо причетності інших осіб до вбивства Щербаня, зокрема політичних і бізнесових лідерів Донеччини середини 1990-х рр., таких як тодішній губернатор Янукович. Данилів відмовився співпрацювати з владою та звинувачувати Тимошенко чи відбілювати репутацію колишнього Президента Януковича і його союзників, багато з яких у минулому були причетні до організованої злочинності.

Новому Президентові Порошенку слід негайно вимагати перегляду справи Даниліва, чиє ув’язнення супроводжується тортурами – згідно з визначеннями міжнародних конвенцій, підписаних Україною. Трьохмісячний Євромайдан почався як протест проти рішення Януковича зупинити європейську інтеграцію. Якщо Президент Порошенко і лідери Євромайдану справді віддані європейським цінностям, Даниліва й інших політичних в’язнів слід негайно звільнити.

Президент Порошенко має нагоду швидко підтвердити свою відданість європейським цінностям, засвідчивши шляхом звільнення усіх політичних в’язнів, що Україна перегорнула сторінку політичних репресій. Ніхто не заслуговує цього гуманного жесту більше, ніж пан Данилів.