Групою експертів у галузі безпеки і оборони, зокрема за участю британського експерта з питань стратегічного планування та розв’язання конфліктів Глена ГРАНТА (модератор), із залученням студентів Києво-Могилянської академії, Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка, Дипломатичної академії, представників неурядових організацій методом мозкового штурму розроблено Стратегію і Доктрину подолання нинішньої кризи на конфліктних територіях Східної України (далі — Стратегія і Доктрина).

Зазначені документи враховують досвід операцій із врегулювання криз у колишній Югославії, Республіці Ірак, Ісламській Республіці Афганістан та інших гарячих точках світу, а також базуються на здобутому досвіді, що отримано під час нападу та окупації територій Східної України.

Стратегія і Доктрина розроблені у вигляді non-paper, тобто в публічному варіанті. Стратегія містить три розділи та резюме.

 ПЕРШИЙ РОЗДІЛ — ЗАГАЛЬНІ УРОКИ

Слід зазначити, що під час кризи на Сході України та в АР Крим можна було спостерігати дії спеціальних служб Росії, які контролювались певними групами та окремими особами і вели боротьбу не за правилами класичної війни. Ворог застосовує тактику, яка не має жодного стосунку до міжнародного права або загальноприйнятих норм моралі:

— залучає цивільних осіб для максимального результативного та ефективного досягнення своїх цілей;

— максимально впливає на рішення та дії цивільного населення;

— використовує підкуп, пропаганду і терор, щоб спонукати людей до боротьби проти своїх співвітчизників;

— проводить операції у районах скупчення людей, створюючи безпосередню загрозу для їхнього життя й навіть для життя дітей.

По суті це нова гібридна міждержавна «війна серед людей», ініційована ворожою стороною. Її феномен потребує детального вивчення для корегування системи підготовки та проведення операцій, а також тренування силовиків. Насамперед це стосується міліції, яка повинна гарантувати безпеку в даній ситуації, але неодноразово або приймала сторону ворога, або     демонструвала бездіяльність. Аналізу також потребує те, що українські військові формування були застосовані в ході певних операцій проти терористів, але змушені повернутися в місця дислокації, залишивши для діяльності сепаратистів інформаційно-силовий вакуум на конфліктних територіях, який зайняли терористи та сепаратисти.

Факти взаємодії частини місцевого населення з представниками ворожих іноземних військ у кризових районах погіршують ситуацію та підвищують ризик побічної шкоди для цивільного населення. Іноземні агенти наглядно продемонстрували, що здатні вбивати своїх союзників та однодумців, якщо мета виправдовує засоби. У цьому політичному і соціальному контексті, де воля населення стає життєво важливою основою позитивного впливу на ситуацію, виникає потреба формування суспільної думки на загальнонаціональному та місцевому рівнях.

ДРУГИЙ РОЗДІЛ — ВІДПОВІДЬ ДЕРЖАНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

На усіх рівнях державної влади повинні бути взаємоузгоджені дії на основі триєдиної ідентифікації:

— народ і уряд України спільно протидіють кримінальним та агресивним діям Російської Федерації, яка порушує норми міжнародного права, Конституцію та Закони України;

— метою цієї протидії є повернення незаконно окупованих та контрольованих терористами територій у безпечний та стабільний стан, до економічного процвітання в умовах правової юрисдикції України під контролем українських установ, та вимагає скоординованих дій урядового рівня;

— адекватні дії влади України повинні підтримувати і доповнювати міжнародний тиск і санкції на Російську Федерацію та її уряд, формувати механізми солідарності західного суспільства із прагненнями українського народу.

ТРЕТІЙ РОЗДІЛ — ДОЦІЛЬНІ СТРАТЕГІЧНІ ДІЇ

Ряд вимог та дій, наведених нижче, висвітлюють сукупність основних питань та систему координації під час прийняття рішень в уряді з метою досягнення максимального успіху (усі вони потребують деталізації та активних дій щодо реалізації):

— незмінність кордонів, суверенітет України: однакове застосування українського законодавства до всіх громадян; передбачувані й зрозумілі у суспільстві рішення уряду, призначених та виборних       посадових осіб; визначення умов та дорожньої карти повернення АР Крим як автономної, демілітаризованої, багатомовної області з відновленими повноваженнями, можливо зі статусом як фінські Аландські острови;

— формування єдиної консолідуючої національної ідентичності, державності й бачення спільного майбутнього шляхом залучення державних і недержавних інституцій, представників громадянського суспільства, проведення загальнонаціональної дискусії;

— трансформація міліції на засадах формування основного державного правоохоронного органу, який діє в рамках законів України, створення легітимного статусу міліції шляхом професійності, прозорості її дій та довіри з боку суспільства;

— створення безпечного середовища для людей і умов безпеки на довгостроковий період: нейтралізація усіх іноземних провокаторів; передача суду усіх українських провокаторів; відрізнення мирних протестувальників від терористів та іноземних агентів; формування політичних та соціальних умов у Східній Україні таким чином, щоб це створило підґрунтя для відторгнення місцевим населенням терористів і сепаратистів; створення умов для розуміння серед місцевого населення, що терористична діяльність блокує економічні реформи та що встановлення миру є обов’язковим для економічного прогресу;

— однакове правосуддя як у Східній Україні, так і в інших частинах країни: функціонування судової системи у Східній Україні відповідно до законів України; загрози, хабарництво і корупція не можуть спотворити хід правосуддя; справедливість повинна бути локальною, швидкою і адекватною;

— забезпечення підтримки місцевого лояльного населення: переконати місцевих жителів, які вірять в Україну, що вони не залишаться покинутими, надати їм усіляку підтримку; переконати заляканих громадян у тому, що їхнє майбутнє буде безпечнішим і надійнішим в Україні, ніж під владою будь-якої іншої країни; створити середовище, в якому місцеві жителі можуть активно проявляти свою відданість Україні;

— забезпечення надійної та ефективної охорони сухопутних і морських кордонів між Україною, Російською Федерацією та Білоруссю — для цього необхідні ефективні прикордонні війська та прикордонний контроль; зосередити зусилля на створенні умов, за яких Російська Федерація підпише й виконуватиме Угоду про делімітацію і демаркацію державного кордону;

— подолання наслідків державної пропаганди з боку Російської Федерації шляхом формування національної системи протидії, використання державних і недержавних можливостей;

— розвиток позитивного, чесного і об’єктивного іміджу України шляхом демонстрування, що Україна здійснює відкриту й прозору зовнішню та безпекову політику, дотримується демократичних і загальноприйнятих дипломатичних принципів у міжнародних відносинах;

— створення необхідних спроможностей Сектору безпеки, які дозволяють захистити суверенітет і територіальну цілісність України: розробити і реалізувати концепції «ключової ролі поліції», «втручання, стабілізації, нормалізації», розвивати необхідні для вирішення нинішньої кризи силові й несилові спроможності, організувати координацію та оптимізацію зусиль у сфері безпеки на міністерському рівні;

— відпрацювати та реалізувати засади регіональної політики економічної та соціальної модернізації Східної України, реформувати систему державного управління (менеджменту) Східної України.

РЕЗЮМЕ

Експерти вважають, що подолання тероризму на конфліктних територіях Східної України може буде тривалим. Значною мірою це залежить як від центральної та місцевої влади, так і від міліції та інших силовиків, що беруть участь у силових антитерористичних операціях і гарантують безпеку кордонів. Водночас, усе вищевказане може забезпечити лише скоординоване використання несилових заходів, насамперед інформаційних технологій («м’яка» сила) із силовими діями («жорстка» сила). Саме стійка координація з боку центральної влади є вкрай важливою для перемоги над тероризмом.

Робочим інструментом реалізації Стратегії є Доктрина, яка буде наведена у наступній публікації.