Сьогодні зайшла до Київського господарчого суду (по вул. Хмельницького), де не була вже давно і куди раніше любила водити екскурсії для демонстрації нашої судової системи. У дворі - справжній салон найпрестижніших авто. Особливо любила показувати цю красу західним колегам, які люблять нас повчати, що головне - це забезпечити незалежність суддів. 
Сьогодні зайшла - і здивувалася. Нічого не змінилося. Здавалося б, зараз, після всіх подій, після усіх речей про корупцію, про люстрацію судді б мали якось бути обережнішими, але ж ні - усі конячки на своїх місцях. Але ж таке авто - це як Каїнове тавро: "Продажний". 

Й досі пам'ятаю свої відчуття абсурдності, коли з нами тут судилася Королевська, якій не сподобалися наші рейтинги. Вже й вибори пройшли, й отримала вона 1.6% замість "обіцяних" 2.1%, а суд все ще йшов, поки Королевська сама заяву не забрала (бо дуже вже з неї знущалися). Очевидно, попри всю абсурдність ситуації, дуже вже вагомі аргументи для судді знайшлися. А нашою суддею була Оксана Марченко. 

І от читаю новину: вчора, 11 червня конференція суддів розглянула питання про висунення кандидатур до нового складу Ради суддів України, який буде затверджений на XII з'їзді суддів України, що відбудеться у Києві 19-20 червня 2014 року. І серед пропозицій - ну звісно ж, стара знайома - Оксана Марченко. Я уявляю, який автосалон збереться там, де відбуватиметься отой з'їзд суддів! 

Майдан, Небесна сотня... Давно це було. А чи було?