Підсумки Синоду УПЦ МП

1. Ні слова про діалог з УПЦ КП. Майдану, який прийде у Лавру, вже можна не боятися - то і діалог став непотрібним.

2. Кирила в Україну не запросили, навіть про День Хрещення Руси не згадали. Але до кінця липня є ще час, тому все можливе.

3. Звільнили з посади юриста Митрополії В. Волинця - того, який свого часу дав відсіч намаганням донецького митрополита Іларіона через комісію протягнути промосковські зміни до статуту УПЦ.

4. Звільнили з посади ректора Ужгородської академії архим. Віктора Бедя - єдиного священика УПЦ такого рангу, хто не боїться публічно виступати проти Москви і за автокефалію.

5. Через ліквідацію нагородного відділу позбавили митр. Олександра Драбинка, як просто вікарного єпископа без посади в синодальному відділі, права брати участь у Архієрейському соборі.

6. Прийняли два звернення, але в жодному з них ні словом не сказали про одну з головних причин нинішніх бід України - неоголошену агресивну війну проти нашої держави з боку Росії.

7. Висновок: низка кроків у промосковському напрямку. І жодного - в протилежному.

Яку б зовнішню і з певного погляду обгрунтовану мотивацію ці кроки не мали, але всі їх єднає саме промосковський вектор. А от, наприклад, м. Агафангела, який досяг предбаченого в статуті РПЦ пенсійного віку в 75 років, на спокій не звільнили. Бо ж він Москву любить більше, ніж Путін.

Прикро, але все це прогнозовано, бо не лише патр. Кирил, але і головуючий на Синоді митр. Онуфрій вважає, що українці і росіяни - один народ, а на Донбасі – не агресія Росії проти України, а зіткення українських військ з «ополченцями».

Є привід тепер для синодалів, як у лютому 2012-го, прозвітувати в Московську патріархію про досягнуті успіхи. Може Путін ще по ордену декому дасть?