Виходжу з переходу біля метро "Героїв Дніпра" – на мене летить ватага пацанчиків, штук тридцять, у спортивному, в марлевих масках (чомусь синього кольору) і в рукавичках. Рукавички гумові медичні, теж сині.

Не встигаю злякатися, коли чую, що кричать одне одному: "Уходим! Скорее давай!"

Тіки кліпнув – пацанчики в перехід і нема.

Зате за 50 метрів – картина. Ніхто нікуди не біжить, народ стоїть, фоткає.

Як ви зрозуміли, був там незаконний ігровий салон, про який знала вся Оболонь, і тіки міліція "не здогадувалась". А пацанчики, значить, шляхетні робінгуди на сторожі моральності.

Добре хоч, що, зі слів свідків, ніхто не постраждав – було двоє охоронців, то одразу чкурнули. 

Я хоч і квапився, але міліцію прочекав рівно 20 хвилин. Ага. Розігнались вони. А за "дах" же, напевне, брали акуратно.

І якщо комусь раптом цікаво, що я про все це думаю, то думаю я, що, звісно, там, де міліція ні хріна не виконує своїх обов'язків, обов'язково заводяться робінгуди. 

А ще я думаю, що принаймні деякі робінгуди, звісно, можуть гарно розказати про шляхетність своїх намірів, але в масі їм просто тупо подобається громити.