На замітку Мінобороні.

Всі в курсі про завислі кошти, які відправляли українці на номер 565.

Але такого я й у сні уявити не могла!

Щоб першу матеріальну допомогу родинам загиблих військовослужбовців надавала не українська армія, а....дружини військових, яких теж відправили на Донбас!!!!

Моя співрозмовниця - дружина офіцера з Новограда-Волинського.

Каже, що військове містечко після початку окупації Донбасу спустіло на чоловіків - вони або вже на передовій або чекають відправки на війну.

Дружини удома ретельно дивляться новини і за серце хапаються, п*ють заспокійливе і ридають, коли чують про нові жертви серед наших під Словянськом чи Луганськом. (Тут уже особливе прохання до журналістів перевіряти всю інфу, що йде у ефіри і стрічки).

Моя співрозмовниця каже, що уже б була на передовій, якби не немовля в колисці - так її рве. 

Жінки офіцерів у тилу займаються допомогою родинам загиблих на Донбасі - шукають контакти, збирають і передають кошти. Як не дивно, часто натикаються на бюрократичну стіну армійських чиновників.

22 травня у Рубіжному під обстріл потрапило багато офіцерів з Новограда-Волинського, тому коли жінки дізнались про загибель мобілізованого сержанта Сергія Ярошенка, почали шукати контакти його рідних:

--Телефонували у частину, в військомат, а нам не хотіли давати номери і адреси. Випитували, хто я і дані мого чоловіка...

Врешті жінки знайшли рідних полеглого героя і передали зібрані кошти.

Цікаво, що значну частину допомоги переказала....дама з Донецька. Так вона вирішила "спокутувати вину за те, що сержант поліг за Донбас і за те, що окремі донецькі чоловіки тікають, а цей прийшов їх боронити".

Чоловік співрозмовниці теж уже на передовій. 

Вона каже, що не сильно вірить у мир після перемир*я, тому постійно молиться, щоб чоловік повернувся живий. 

Розказувала також, що умови на фронті тяжкі. 

Одного разу вона спитала мужа, коли він востаннє їв і той відповів, що учора вранці.