Тепер, дивлячись на усіх цих “героїв” в спортивних костюмах, виникає перед очима змішана картина з фільмів “Брат” та “Бригада”.

Смішно дивитись, як людині яка торгує печивом та цукерками молодики зносять кіоск і говорять про нові часи та боротьбу з корупцією. А продавець зі слізьми на очах розповідає як ті цукерки, що топчуть “герої”, він носив на Майдан в двадцятиградусний мороз.

“З Януковичем було погано, але з ним можна було домовитись” – коментує ситуацію власник кіоска з овочами на околицях столиці.

“А тепер не зрозуміло чого від нас хочуть взагалі. Спочатку кажуть, що будуть зносити, якщо не приберу, а щоб його прибрати у мене просто немає грошей. Я вже давно думав закинути цей бізнес. Проте родичі з села мають багато городини і просять допомогти з реалізацією. Без мого кіоску тепер може зубожіти дві родини водночас” – додає він.

Коли чуєш такі історії – одразу розумієш необхідність у правах громадян на володіння зброєю. Щоб кожен знахабнілий рейдер, що уявив себе персонажем “Бригади”, коли прийде ображати простих людей, одразу б потрапляв в останню серію серіалу, де герої стрічки гинуть заслуженою смертю.

Проте тут сказати треба не про неуків невдах та їх авантюрних вождиків, а про нашу державу. Саме на державному рівні в такий кризовий період повинен захищатись малий бізнес простих людей, і не тільки від рекету, а й від непомірних податків та неадекватних чиновників.

Невже всі смерті на Майдані та на сході марні? Невже лишається просто чекати на черговий кортеж з заможними втікачами до Ростова?