Україна живе в умовах зовнішньої агресії та всеохопної хронічної політичної, соціальної та економічної кризи.

Ключове слово цієї констатації «живе». Ба більше – Україна розвивається!

Соціальний час у Світі прискорюється нерівномірно. Подекуди він навіть рушив у протилежному напрямку від того, у якому інтегрально рухається цивілізація. Найближчим до нас прикладом такого розвороту є Росія, де правлячий режим намагається зберегтися, ізолювавши свою країну від усього світу. Навіть у Білорусі темпи суспільного регресу менші – там ізоляція вже досягла свого дна.

Триваюча війна Росії з Україною для нас є чинником суспільного та національного розвитку. Інституційну, інтелектуальну та етичну неспроможність держави суспільство компенсує власними зусиллями. Приклади: добровольці на війні, збір коштів «пересічними громадянами» та закупівля ними всього необхідного на допомогу бійцям, які воюють з російським агресором, волонтерський рух допомоги біженцям, поширення правдивої інформації про перебіг війни стрімерами…

Тим часом більшість політиків за спиною суспільства продовжує звичну справу – наживи та самовдоволення амбіцій. Тому суперечність між державою у її нинішніх інституційних формах та динамічно напруженим суспільством перетворюється на прірву.

Політики намагаються подолати її «у два стрибки» – черговий раз підрихтувати Конституцію та провести дочасні вибори Верховної Ради. Головним завданням правлячої еліти у цьому процесі є самозбереження та самовідтворення.

Це «російський шлях» суспільного регресу!

Щойно прем’єр-міністр оголосив про публічні консультації щодо переформатування Уряду. Це означає, що парламентська більшість вичерпала можливості співпраці у своєму нинішньому форматі. Вступ у гру довкола кадрових призначень новообраного президента відкриває можливості рекрутувати до коаліції і, відповідно, до Уряду представників «колишнього режиму», які пристосувалися до нових політичних обставин. Це так само елемент механізму збереження та самовідтворення замкнутої політичної касти «мародерів від політики». Їх участь в Уряді та інших установах влади дасть змогу сформувати необхідну конституційну більшість задля ухвалення потрібних президентові  змін до Конституції, закону про вибори та призначити їхню дату.

Чим швидше вони відбудуться, тим більше шансів у парного політичного бренду «Порошенко-Кличко» отримати контрольний пакет у парламентській більшості та у майбутньому Уряді. Таким чином проміжний етап процесу консервації міг би  й завершитися,.. якби не прискорення соціального часу та зростання самосвідомості і дієвості суспільства.

Навряд чи такі примітивні політичні сценарії сьогодні можуть бути реалізованими, а запасних, схоже, у «еліти» немає. Тому суспільству доведеться швидко сформувати нову політичну еліту.