Київська громада тривалий час була позбавлена законнообраної київської влади. Тому люди очікували виборів як панацеї. І в першу чергу у царині кадрової політики новообраним мером та активної роботи Київради.

Після перемоги Майдану нашим спільним першочерговим завданням було звільнення із владних кабінетів тих, хто займався у Києві тотальним мародерством. Натомість залучити до роботи активістів, громадських діячів, і тих, хто роками сприяв збереженню нашого рідного міста.

Протягом трьох місяців моєї роботи на посаді голови КМДА одним із пріоритетних завдань було звільнення саме тих одіозних фігур, які довели усе міське господарство як то кажуть «до ручки». Багато чого вдалося. До роботи було залучено у тому числі і активістів, що пройшли Майдан.

Здавалося б Кличку, який у ті зимові дні був поряд з нами, варто було б проводити і надалі таку ж кадрову політику. Проте з кожним днем все більше і більше події у київській владі мені нагадують дежавю пришестя кадрової команди Льовочкіна.

Усім тим, кого було призначено уже після усунення команди Попова-Януковича у Києві, хто пройшов усі спецперевірки протягом 45 днів, запропоновано звільнитися з посад на простій підставі: Кличко має зобов’язання перед своєю командою, з якою тепер треба розрахуватися посадами.

Маю кілька публічних резонних запитань до міського голови із цього приводу.

Якщо новообраний мер зовсім невільний у своїх вчинках при кадрових призначеннях, то чи може він бути ефективним керівником? Адже єдиною вимогою киян на Майдані було призначення на посади людей авторитетних і фахових. Натомість, за словами столичного очільника, посади розподіляються у його команді за якимись зобов’язаннями. Тоді і контролю за цими людьми не буде ніякого – це ж просто «відступні».

Якщо сьогодні маємо законно обраний представницький орган – Київраду, то чому зовсім вона не використовується для об’єктивного розгляду кадрових призначень? Наприклад, відбулося засідання Постійної комісії Київради з питань культури та туризму, на якому громадськість підняла питання про правомірність звільнення Якова Дігтяра. Його було звільнено 8 липня 2014 року з посади виконувача обов’язків начальник Управління охорони культурної спадщини КМДА. Невже міський голова не міг дочекатися кілька днів і порадитися бодай із депутатами, якщо не із громадськістю?

Адже Яків Якович є дуже шанованою людиною серед київської громади. Він є дійсним членом Українського відділення ICOMOS, членом-кореспондентом Академії архітектури України, членом НСАУ. Разом із громадськими активістами він обстоював пам’ятки архітектури, серед яких і Гостиний двір, і Будинок актора, і багато інших.

Кому ж саме із команди новообраного мера так терміново знадобилося це місце, з якою метою? Чи не новоспеченій команді забудовників, яка претендує на перші місця у київській владі?

Думаю, для київської громади зовсім не буде ніякої різниці, якщо в історичних місцях з’являться нові висотки від «ударівських» забудовників, а не від «регіональних». І перші тривожні дзвіночки уже були, коли земельна комісія Київради в результаті кулуарних картельних змов забудовників від більшості проти киян не підтримала повернення Києву Гостиного двору. Якщо і далі так триватиме, то війни громадськості за клаптики київської землі проти нової влади тільки розгоратимуться і посилюватимуться. Прикро…

І знову ж, чому з такою поспішністю Кличко звільняє шанованого громадою Діхтяра, а в цей час керівник Департаменту культури Зоріна 7 липня спокійнісінько вийшла із «тривалої хвороби» прямо на робоче місце і працює. Вона переховувалася на лікарняних протягом усіх трьох місяців моєї роботи. Тепер вийшла і дуже «нахваляє» толерантну кадрову політику Кличка, який високо цінує такі «досвідчені кадри».

Безперечно, досвідом розграбування і знищення культури у Києві пані Зоріна може поділитися. Водночас як і досвідом видачі розпоряджень типу встановлення «ялинки імені Януковича», коли в ніч проти 1 грудня 2013 року на Майдані жорстоко побили наших дітей.

Останнім часом у ЗМІ шириться інформація, що й інші «досвідчені кадри» Льовочкіна активно проходять співбесіди у міського голови. І ця інформація, на превеликий жаль, дедалі більше відображається у кадровій політиці нової команди.

А відтак маю риторичне питання: Віталію Володимировичу, невже так швидко забулися Вам морозні зимові ночі на Майдані?