Тривалі вибухи, автоматні черги, повітряна тривога по декілька разів на день — жорстокі реалії Луганська останнім часом. Мешканці маленького шахтарського селища Ювілейне (на околиці міста) до цього вже звикли. Під час бойових дій, які проходили зовсім поряд, на вулиці можна було побачити молодих матусь з дітьми та людей, які займаються своїми справами. Але цей штучний спокій не протривав довго…

Впевненість людей, що так звана Луганська Народна Республіка — шлях до кращого майбутнього, змінилась на ненависть до банди сепаратистів, яка знищує їх місто.

«Ми молили бога, щоб наше селище не зачепила війна, - розповідає мешканець Ювілейного Андрій Орлов. - Бо воно не має жодної військової цінності. Але коли о четвертій ранку я вийшов на балкон, то не повірив очам — центральною вулицею проїхав “Град”. Тоді я зрозумів, що нам теж буде несолодко».

Зі слів Андрія та інших очевидців, того ж ранку вперше з Ювілейного почалася страшна стрілянина. Було зрозуміло, що бійці «ЛНР» проводили обстріл по своїх цілях, не зважаючи на те, що поряд будинки, та може постраждати мирне населення.

Зараз люди впевнені, що «прихильники федералізації», перш за все, намагаються задовольнити власні амбіції.

«Таких гучних залпів ще не було. Вікна та двері почали труситися, я навіть підскочила з переляку. Після цього деякий час у мене погано бачило одне око. Довелося до ранку сидіти в коридорі та молитися», - скаржиться пенсіонерка Тетяна Веніамінівна.

П'ятиповерхівка, де мешкає літня жінка, знаходиться у центрі Ювілейного. Якраз там особливо гостро можна було відчути вибухові хвилі від пострілів тяжкої зброї.

На сьогодні ситуація в селищі, як і в Луганську взагалі, залишається напруженою. Населення почало усвідомлювати, що самообране “керівництво” міста не виконує обіцянок, не захищає громадян, які стали заручниками обставин. Раніше люди були впевнені, що страждатимуть тільки ті райони, в яких є важливі військові стратегічні об'єкти. Але, як показала практика, смерть там, де з'являються сепаратисти.

«Цю банду давно потрібно гнати з донбаської землі, - наголошує луганський політолог Володимир Смоляков. - Вони не хочуть розуміти, що луганчани починають їх ненавидіти. І ті, хто раніше був за них, в корені змінюють свою думку. Кожен день гинуть десятки людей. Це ненормально та дико. Якщо не зробити це зараз, місто не просто прийде до економічного колапсу, але й повністю зруйнується як фізично, так і морально».

Відчувши наближення небезпеки, жителі Ювілейного почали масово покидати власні домівки. Переважно люди намагаються врятувати життя у центральній та західній Україні.

До Ювілейного вже дісталася хвиля дефіциту продуктів харчування, ліків, перебої з водопостачанням. Погано працює громадський транспорт. Передусім страждають інваліди та пенсіонери, які не завжди можуть потурбуватися про себе. Дедалі складніше знайти інсулін та інші життєво важливі препарати, у єдиній лікарні селища майже не залишилося медичного персоналу. Станом на 18 липня в місті частково відсутній мобільний зв'язок, майже ціле місто сидить без світла (пошкоджені підстанції), також спостерігаються проблеми із водопостачанням. У Ювілейному вже декілька днів вода відсутня повністю, періодично вимикається електроенергія, блокується мережа Інтернет. Посилилися проблеми з можливістю виїхати з міста.

Недивно, що хитка “конструкція” під назвою «Луганська Народна Республіка», почала руйнуватися зсередини. Луганчани більше не хочуть бути гарматним м'ясом чи щитом, за яким ховаються терористи. Люди живуть надією, що міста Донбасу будуть звільнені та в кожний дім східних регіонів прийде довгоочікуваний мир.