Тим, хто живе в скляних будинках, слід уникати не лише каменів, але й амальгами – деякі відображення бувають красномовніші за звинувачення. У прозорому світі сучасних технологій безглуздо приховувати правду. Глобальними стали не лише комунікації і виклики, але й засоби протидії загрозам, а тому неможливим стало приховувати або істотно спотворювати інформацію про такий масштабний злочин, як знищення терористами рейсу МН17 "Малайзійських авіаліній".

Згідно з наявною інформацією, розвиток подій, який призвів до сьогоднішньої трагедії, виглядає наступним чином. Ще 29 червня, хизуючись результатами "перемир'я", представники ДНР заявили, що під їх контролем знаходиться військова частина №А- 1402 ППО із зенітно-ракетними комплексами "Бук". Протягом  наступних тижнів відбувалося масоване проникнення на територію Луганської і Донецької областей не лише "добровольців" і "найманців", але і військових інструкторів і фахівців, важкої техніки, комплектуючих і озброєнь. На сьогодні в рядах терористів знаходяться близько 300 російських військових фахівців. Таким чином, у терористів з’явилися не лише готові до використання ЗРК, але і кваліфіковані фахівці. Кожна атака ретельно готувалася і спрямовувалася з території країни-агресора: надавалися розвідувальні дані, необхідні параметри наведення і цілевказівки. Не стала виключенням і сьогоднішня терористична атака. За даними розвідки терористи перекинули ЗРК до місця пусків ще в першій половині дня, плануючи свою атаку. Атака відбулася, світ здригнувся.

Чому це сталося? Терористи цілилися в транспортний літак і випадково знищили пасажирський лайнер? "Переплутати" ціль сучасними засобами ППО і збити випадково цивільний літак теоретично не надто ймовірно. Проте, виходячи з досвіду служби саме в цих військах, і як фахівець з теорії ризиків, можу стверджувати, що якраз практично це цілком реально. В даному випадку, відповідно до теорії надійності, існують чотири типи помилок, які можуть привести до такого роду наслідків. Більшість з них пов'язані з людським чинником. В умовах віддаленого і нестійкого управління, недостатньо компетентного технічного обслуговування установок і недостатньо кваліфікованого персоналу, такого роду помилки стають дуже вірогідними.

Втім, не слід недооцінювати можливість і навмисної цілевказівки на пасажирський літак. Противник будь-якими засобами намагається дискредитувати Україну, і тут згодиться все, наприклад, й посилання на прикрий прецедент над Чорним морем 4 жовтня 2001.

Сьогоднішній терористичний акт серйозно змінив ситуацію. Сьогодні нам слід усвідомити себе частиною міжнародного співтовариства, тими, що опинилися на передньому краю боротьби з новим джерелом глобальної терористичної загрози. Тільки так ми зможемо знайти адекватну відповідь терористам. На цьому розумінні нам і треба будувати стосунки з джерелом тероризму.

Тридцять років тому, з приводу збитого радянськими ВПС 1 вересня 1983 Боїнгу компанії Korean Airlines президент США Роналд Рейган писав: "Якщо ... світ потребував додаткового виправдання протистояння з "імперією зла", то він отримав його ..., коли російський військовий літак холоднокровно збив корейський авіалайнер ...знищивши 269 безневинних пасажирів, у тому числі ... американців. Цей нелюдяний злочин... загальмував практично всі наші зусилля із поліпшення американо-радянських стосунків. Радянський Союз виступив проти всього світу і моральних заповідей, які всюди встановлюють гуманні стосунки між людьми. Це - акт варварства з боку суспільства, яке відкрито нехтує правами особи, не зважає на цінність людського життя і постійно намагається захопити інші держави і управляти ними...".

Сьогодні ці слова можна повторити з дуже незначними варіаціями. Вчора провідні російські компанії оборонного сектора були внесені в список санкцій, що включає терористичні організації, а вже сьогодні Росія блискуче підтвердила свій статус джерела і спонсора міжнародного тероризму.

Втім, на мій погляд, порівняння нинішньої ситуації зі збитим південнокорейським Боїнгом, не є цілком коректним. Сьогодні ми маємо справу не з організованою системою, що діє у рамках стратегічних пріоритетів, яка дала прикрий збій. Сьогодні перед нами система ухвалення державних рішень, що прямо призводять до ескалації міжнародної терористичної загрози. При цьому стратегічною метою системи є просто забезпечення власного виживання. Тому коректнішим буде порівняння з Каддафі і підірваним літаком Pan American рейсу 103 над Локербі 21 грудня 1988.

І реакція має бути відповідною - швидке придушення терористів на нашій території і скорочення будь-якими засобами можливостей підтримувати тероризм у їх спонсора.

Вже очевидно, що новий "мирний процес" з тими ж терористами нічого не вирішить. По-перше терористи не припиняють бойових дій навіть під час дії так званого "перемир'я". А по-друге, саме одностороннє припинення вогню дозволило терористам привести до ладу захоплене і отримане з Росії озброєння, забезпечити поставку зброї і комплектуючих, приплив військових фахівців.

Чергове "перемир'я" не принесе миру, лише підвищить брутальність терористів і збільшить кількість жертв. Закон антитерористичної діяльності невблаганний: поступки терористам ведуть до ескалації терору. З ким саме ми маємо справу, сьогодні переконався весь світ.

А ще нам треба навчитися давати правильні інтерпретації: пропагандистська кампанія в російських ЗМІ - це не інформаційна  компонента війни, це - терористична війна, спрямована на досягнення політичних цілей через формування громадської думки. Таким чином, інформація стає не засобом, а метою терористичної війни. Власне, сконцентрованість на інформаційній компоненті і зіграла з терористами фатальний жарт. Відразу ж після атаки, не розбираючись в скоєному, вони почали завалювати соціальні мережі і стрічки російських новинних агентств повідомленням про свій "подвиг". Божевільні хизування і безглузда упевненість у власній безкарності надали нам величезний об'єм доказів.

Правильно скористатися цими доказами, прийняти вірні рішення і не дати терористам і їх спонсорам наступного шансу – наша задача.