Останні кілька днів надзвичайно напружені в Україні. З одного боку – продовження війни на сході, з іншого – розпад коаліції у Верховній Раді та заява Арсенія Яценюка про відставку. Розпад коаліції та перевибори Верховної ради – це передбачувана й очікувана річ, адже саме нового парламенту вимагав Майдан.

Натомість відставка уряду в умовах війни – рівноцінна державній зраді. Партія «УДАР», так само і багато хто, здивована діями Арсенія Яценюка. Бо замість того, щоб працювати над вдосконаленням не підтриманих Верховною Радою законопроектів, прем’єр подав у відставку.

А чи не краще було б відкласти подалі емоції та продовжити роботу?! Незручно працювати в умовах невизначеності? Але ж зараз в такій самій невизначеності, коли не знаєш чого очікувати від завтрашнього дня, живе майже кожен українець. Не знаєте, де брати гроші на пальне для БРТ? Так може пошукати ці гроші у самих депутатів.

150 нардепів систематично не приходять на сесії, не переймаються порятунком країни, але попри це продовжують отримувати заробітну платню. Навіщо платити гроші, якщо їм байдужа доля країни!?

А їхньої чималої зарплати вистачило б не тільки на пальне для військової техніки. Також можна було б скасувати пенсію колишнім депутатам-комуністам, або ж взагалі - зменшити кількість народних депутатів, скажімо, до трьохсот.

Крім того, вже зараз на рахунку Міноборони лежить понад 4 мільярди гривень, але через бюрократичні процеси ці кошти так і не вдається спрямувати на озброєння наших військових. Тож і воюють наші хлопці, передовсім, завдяки волонтерам, які і харчі, і засоби гігієни, і обмундирування збирають.

Якби не благодійні пожертвування громадян для української армії, то сепаратисти б уже давно святкували свою перемогу. А уряд у такий складний час просто «кидає» країну.