У цієі війни багато причин: історичні, ментальні, ідеологічні, економічні, демографічні, особисті тощо.

Але економічна її складова надважлива.

І пов'язано це передусім із тим, що, з одного боку, фізично неможливо зупинити рух газу по трубі, а з другого, з тим, що труба належить не видобувачу газу, а країні – імпортеру.

Маючи такого козиря у колоді, як ГТС, Україна мала б диктувати ціну не тільки на транзит палива своєю територією, а й на його ціну на кордоні з іншими імпортерами.

На справі відбувалося і відбувається наступне.

Країні – видобувачу вигідніше купити керівництво країни – транзитера за сотні мільйонів доларів, аніж втратити мільярди і вплив на ціну газу на далеких від себе кордонах.

Бабло, як вони кажуть, перемагає зло.

Але, якими ж злодіями треба бути, що б нехтуючи інтересами своєї держави, віддати усе це питання на відкуп країні, яка історично була і залишається твоїм ворогом, країни, що не визнає українців, як націю, а незалежну Україну, як державу у повному розумінні цього слова.

Ці злодії і сьогодні з розумними обличчями міркують, як краще, домовлятися чи просто здатися агресорові. Ці злодії вже вписані в нашу історію, яку давно треба переписати.

Ці злодії розводять бджіл і відпочивають на своїх італійських вилах, святкують ювілеї і народжують дітей молодших за своїх онуків. Вони жили і житимуть за рахунок тих газових мільйонів, які вкрали у власного народу.

І які б причини не були у цієї жахливої війни, а ґрунтом для її зростання є ті керівники, хто зраджував нас щоденно, перебуваючи на самій вершині Тризуба!