Щойно повернувся з передової бойових дій, де ми разом з представниками громадськості Львівщини передали чергову партію матеріально-технічної допомоги в розмірі 40 тонн нашим героям.

Перше, що хочу відмітити за результатами поїздки, і це мене, справді, вразило, – це високий рівень бойового духу, порядності, відданості справі та патріотизму військових рядового складу, нижчої та середньої офіцерської ланки.

Цього, на жаль, не можна сказати про вище військове керівництво.

Друге – це міф, що начебто наші військовослужбовці не мають що їсти, пити та живуть впроголодь. Негативні заяви на ці теми представниками тих чи інших соціальних груп, чи окремими політиками є нічим іншим, як черговою інформаційно-пропагандистською провокацією ворога. Саме харчів насправді вистачає.

Також, до позитиву можна зарахувати й те, що разом, спільними зусиллями волонтерів та держави уже практично всі наші хлопці забезпечені бронежилетами. Як бачите можемо коли хочемо.

Разом з тим проблеми є – і на цю хвилину найбільші з них це забезпечення касками, військовою формою та військовим взуттям. Неймовірно боляче дивитися на замкомбата в полатаних штанах та кросівках.

Батальйони просять вогню - був такий радянський пропагандистський фільм. Батальйони просять зброї - це ми почули від представників батальйону патрульно-постової служби "Львів". Гранатометів і кулеметів, снайперських гвинтівок, і це прохання, чи навіть вимогу я переадресовую панам Авакову і Гелетею.

Ще раз хочу загострити увагу наших чиновників та армійського генералітету – досить відсиджуватись в прохолодних кабінетах столиці. Їдьте на передову і відчуєте всю реальність та гостроту ситуації.

Хлопці на лінії вогню героїчно та самовіддано захищають рідну землю і наш прямий обов’язок надати їм максимальну допомогу. Закликаю усіх чиновників Міноборони, уряду засукати рукава і зробити усе можливе для належного забезпечення, логістики, що мовою війни означає - для перемоги!